В Житомирі через суд намагаються відстояти право доньки загиблого учасника АТО на отримання пенсії

Вадиму Антонову з Житомира було 38 років. Він пройшов Майдан, а після цього – добровольцем у складі батальйону «Донбас» відправився на Схід країни боронити свою державу. В армії не служив, присягу давав уже, коли розгорнулася повномаштабна антитерористична операція. У серпні 2014 року його не стало. Загинув під Іловайськом в ході зіткнення із терористами при комплексному обстрілі позицій українських військових. Так пишуть усі відкриті джерела в інтернеті. Про це знають рідні та бойові побратими Вадима, але у представників військової частини 3027 НГУ, до якої він відносився, інформація дещо інша.

У Вадима Антонов (поз. «Самальот») залишилася малолітня донька.

Вона знає, що її тато герой, а от держава, схоже, не цінує подвигів і жертв своїх героїв, родичі яких через суд мають відстоювати свої законні права.

«Складається таке враження, що усім плювати на тих хлопців, які воювали за Україну. По їхній пам’яті потопталися і зараз хочуть замести сліди цієї війни. Спочатку добровольчі батальйони намагалися дискредитувати будь-якою ціною. Таке ганебне відношення, несправедивість всюди, хоча саме ці люди були у числі тих, хто фактично першими кинулися зупиняти ворогів на східних рубежах країни. Так не має бути. І рідні цих героїв не мають оббивати пороги чиновників, ходити по кабінетах місяцями», – каже житомирський юрист Юлія Демчук, яка у суді відстоює права 8-річної доньки Вадима Антонова разом з її мамою Ольгою Литвин.

«Вадима не стало 10 серпня 2014 року. Разом з ним загинуло ще троє бійців. Інформацію про це ми дізналися із новин на телебаченні: там вказали місце загибелі та імена загиблих. Пошуки тіла Вадима продовжувалися кілька місяців. Після експертизи ДНК у січні 2015 року нам повідомили, що його ідентифікували, а 7 лютого було  прощання у Житомирі, – згадує Ольга Литвин.

– Його поховали на Смолянському військовому кладовищі. Указом Президента від 14 серпня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, Вадим нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). У грудні 2015 року відкрили меморіальну дошку на фасаді ЗОШ № 20, де Вадим навчався. За ці майже два роки з моменту його загибелі в країні, здавалося б, мало змінитися чимало, але триває війна на Сході, і триває війна кожного з нас. Збираємо документи, довідки, пишемо заяви, ходимо по різних установах. На сьогоднішній день донька отримує пенсію по втраті годувальника. Це звичайна виплата, яку призначають у випадку, якщо помер батько дитини. Батько моєї дитини загинув на війні, але ніде про це ні слова.

У військовому комісаріаті в Житомирі мене фактично обманювали, що Міноборони повернуло наші документи, які ми подали, щоб донька могла отримати посвідчення дитини військовослужбовця, який загинув чи пропав безвісти під час проходження військової служби. Ми цей документ все-таки отримали, але лише після того, коли я написала лист у комісаріат і наголосила, що готую звернення до суду з цього приводу. Лист відправила 9 лютого, а вже 12 – вони видали посвідчення. Зараз у Житомирському окружному адміністративному суді розглядається наш позов до військової частини 3027. Перше засідання, на яке відповідач з’явився було 6 червня, а друге перенесли з 22 червня на 14 липня. Ми сформували з юристом свої позовні вимоги, але відповідач просить повністю відмовити у їх задоволенні. Оперують тим, що Вадим був не військовослужбовцем, а резервістом».

Зокрема, Ольга Литвин, яка представляє у суді інтереси їх спільної з Вадимом Антоновим малолітньої доньки, просить визнати протиправним рішення командира частини про відмову в проведенні перерахунку грошового забезпечення та видачі грошового атестату з довідкою про додаткові види грошового забезпечення для оформлення пенсії разом з відповідними документами про призначення Антоновій С.В. пенсії у зв’язку з втратою годувальника та їх направленні до упоноваженого органу для призначення пенсії; зарахувати службу Антонову В.В. у військовій частині з 16 червня 2014 року по 18 травня 2015 року до військової служби за призовом під час мобілізації; повторно розглянути заяву Ольги Литвин від 9 березня 2016 року та оформити документи для призначення пенсії та отримання пільг Антоновій С.В. і подати їх до ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області; зобов’язати дане управління призначити пенсію доньці загиблого із моменту виключення її батька зі списку військовослужбовців частини (з 19 травня 2015 року).

Усі необхідні документи і заяву Ольга Литвин подала до військової частини ще 9 березня 2016 року. Але звідти вони у Пенсійний фонд так і не потрапили, а 7 квітня їй прийшла відповідь про відмову за підписом командира, де зазначалося, що Антонов проходив службу у військовому резерві і не відносився до категорії військовослужбовців.

При цьому, перед першим засіданням у суді, представники частини пропонували жінці написати заяву заново (від 6 червня 2016 року) і обіцяли, що з цього моменту розпочнеться виплата пенсії її доньці.

Ольга Литвин та її юрист Юлія Демчук від такої пропозиції відмовилися і мають намір довести свою правоту через суд.

«Держава таким чином просто намагається заекономити на військових, на поранених, на родинах загиблих, зрізаючи передбачені законом виплати і пільги, аргументуючи це щоразу по іншому. Документи не всі, кудись не пішло, звідкись повернули і так проходять місяці, а грошей ніхто за цей час навіть не думає повертати, крім того, яких це ще сил і нервів коштує кожному, хто пройшов через це приниження, – продовжує Юлія Демчук. – Донька Вадима Антонова має отримувати відповідну пенсію не з 6 червня, і ні з будь-якого іншого числа, окрім 19 травня 2015 року, коли його офіційно було виключено зі списку військовослужбовців. Інших варіантів тут і бути не може».

Натомість, у своєму поясненні представники військової частини вдаються у термінологію і не називають Антонова ніяк інакше ніж «резервіст», що покладає на нього зовсім інші обов’язки, ніж на «військовослужбовця» та лишає його рідних ряду пільг.

Тепер Ользі та Юлії треба не лише відстоювати права доньки загиблого Антонова, але й довести, що він   військовослужбовець. Власне, у посвідченні доньки вказано саме так.

Той факт, що чоловік загинув у «гарячій» точці Донбасу – Іловайську, де через кілька днів сталася одна з найбільших трагедій цієї війни – «Іловайський котел», не залишає сумнівів: він воював, виконував обов’язки військової служби, а не був десь у тилу чи у військовій частині, рахувався у резерві. У висновках військово-лікарської комісії також йдеться про те, що він отримав поранення, яке призвело до смерті, саме під час виконання таких обов’язків.

У наданих військовою частиною поясненнях є лише пункт про те, що у липні 2014 року Антонов відповідно до наказу командира відбув у відрядження у м.Ізюм Харківської області у якості резервіста. Жодної згадки про його подальші дії і місце та обставини загибелі безпосередньо у зоні проведення АТО, взагалі нема. Там йдеться, що Вадим Антонов був прийнятий для проходження служби у військовому резерві військової частини 3027, а на посаду був призначений 25 червня 2014 року. Батальйон «Донбас», зазначають у поясненнях, до складу Нацгвардії, і в тому числі військової частини 3027, ніколи не включався та не був штаттним підрозділом, але у складі частини таки «був створений батальйон спецпризначення на службу у військовому резерві, куди приймалися і громадяни з батальйону «Донбас».

Ольга Литвин повторює, що Вадим був на війні. Поряд з ним йшли інші бійці – свідки тих подій, тож не розуміє, чому у військовій частині вперто продовжують називати його виключно резервістом, знаючи правду. Жінка підтримує зв’язок із військовими, які були в одному бою з Вадимом, але їм вдалося вижити.

«Я знаю, що він всеодно б пішов. Не сидів вдома. Їх було тисячі – справжніх патріотів, які готові були вмерти за країну і статус тут ні до чого, бо вони українці. Вони хотіли зупинити ворогів і їм це вдалося. Ціною власного життя, – говорить Ольга Литвин. – Але перевертати сьогодні усе, свідомо применшувати їх важливість, перекручувати факти тільки, аби прикривати чиїсь інтереси, не можна. Моя донька росте без батька. Для таких дітей, батьки яких загинули на війні, держава гарантує певні пільги, виплати, але скористатися ними не можемо. Подібна справа мала місце у Полтаві: родина загиблого із «Донбасу» у судах двох інстацій виграла її. Ми надали ці відомості судді в Житомирі. Знаю, що у такій ситуації перебуває не менше півсотні родин загиблих хлопців із цього батальйону».

Разом з тим, на сьогодні нібито врегульовано питання щодо пенсійного забезпечення   резервістів та членів сімей зигиблих. Відповідні зміни були внесені у ЗУ від 12 квітня 2016 року. Саме і лише під цей закон, за твердженням представників військової частини, донька Вадима Антонова підпадає, а тому може претендувати на виплати з цього періоду.

Натомість Ольга Литвин та юрист Юлія Демчук наполягають, що пенсія має виплачуватися з моменту виключення загиблого зі списку військовослужбовців.

Юлія ДЕМУСЬ