Як реформа профтехосвіти Житомира вплине на ринок праці

30.08.2018

Відтік кадрів, нестача кваліфікованих працівників робітничих професій - це та проблема, на яку вже декілька років нарікають представники підприємств, що діють на території Житомира. У той же час випускники навчальних закладів скаржаться на те, що без досвіду роботи їм не поспішають пропонувати вакансії або ж пропонують занадто низьку оплату. І тих, й інших не задовольняє рівень знань, який надають заклади професійно-технічної освіти (ПТО). 

Про необхідність змінювати підходи до ПТО у Житомирі всерйоз почали говорити тоді, коли фінансування таких навчальних закладів лягло на плечі міського бюджету.

“У нас в місті було 10 ПТУ, щодо яких у нас було лиш почесне право фінансувати. У перший рік ми витратили на це з бюджету суму близько 90 млн грн.  У цьому році з підняттям зарплат та вартості енергоносіїв сума повинна була бути на рівні 120-130 млн грн. Ми розуміли, що частина спеціальностей, які ми отримуємо (оператор комп’ютерного набору або помічник керівника) – це не ті спеціальності, які потрібні ринку праці у Житомирі. Тому ми ще в минулому році обрізали можливість закладам профтехосвіти проводити прийом на такі спеціальності, розширили кількість спеціальностей, провели це через Міністерство. Крім того за нашим проектом всі ПТУ мали об’єднатися у 4 центри підготовки.

При економії на адмінперсоналі, у цьому році ми заклали фінансування близько 70 млн грн на систему профтехосвіти. А за розрахунками повинно було бути близько 120-130 млн. Такими чином ми провели оптимізацію по адмінперсоналу. У нас були ПТУ – понад 90 співробітників на 120 дітей. У найкращих європейських приватних школах такого коефіцієнта нема. З огляду на скарги певних директорів три центри ми вже об’єднали, з об’єднанням ще 4 ПТУ у нас затягнувся процес. Через це у них вже на цей рік не вистачає фінансування. Це провина керівників, діти, звісно, не повинні страждати, тож будемо якось виходити з цієї ситуації. Взагалі замовлення дітей потрібно збільшувати у декілька разів.

Тому що 1300, які ми набираємо, це замало бо, до прикладу, студентів вишів в 5-10 разів більше.

Ми розуміємо, що такої диспропорції не повинно бути, з часом ми просто залишимося просто без робочої сили”, - розповідає житомирський міський голова Сергій Сухомлин. Він упевнений у необхідності зміни підходів до надання освітніх послуг.

“Нам потрібно зробити, до прикладу, один сучасний центр, щоб на ці спеціальності готували не 2, 5 роки, це реально робити за 8 місяців, але давати реально якісну підготовку на гарному обладнанні. Тоді ми зможемо за ці ж кошти проводити через систему профтехосвіти втричі більше людей”, - додає він.

Що каже статистика

Як зазначають аналітики ГО «Український центр європейської політики», дефіцит робітничих професій в Україні є вже досить тривалим і в останні роки ця тенденція лише загострювалась, розрив між попитом на робітничі професії та їх пропозицією на ринку праці стрімко зростає. Так, за даними Державної служби зайнятості (далі - ДСЗ), протягом 2017 року «незакритими» були біля 1 млн вакансій, про які заявили роботодавці, і, головним чином, це були позиції кваліфікованих робітників, працівників сфери послуг та працівників у сфері сільського господарства. За останні 3 роки кількість таких вакансій потроїлася, але вони так і залишаються незакритими, бо необхідних фахівців часто просто фізично немає на ринку. Житомир - не виняток, перелік відкритих вакансій нам озвучили у міському центрі зайнятості.

“У житомирському міському центрі зайнятості зареєстровано близько 1000 актуальних вакансій. Найбільш затребувані, звичайно, робітничі професії: слюсарі, зварювальники, токарі, швачки. Влітку особливо актуальними є професії саме у громадському харчуванні: кухарі, офіціанти, бармени. Звичайно, завжди актуальними є продавці, але якщо раніше саме бухгалтерів, юристів не так багато запрошували роботодавці, то сьогодні і таких вакансій маємо досить багато, менеджерів також”, - зазначає начальник відділу взаємодії з роботодавцями Житомирського міського центру зайнятості Людмила Шевчук.

Що показує практика

Але навіть якщо молоді люди вступають до училищ, то не завжди потім йдуть працювати на виробництва.

Ольга Осипчук закінчила 2 курс за спеціальністю “кравець-вишивальник”. Фах обирала, бо любить шити, а ще усвідомлює, що без роботи не залишиться.

“Мені подобається придумувати речі, шити їх, а потім показувати людям. Шиттям я займалася в школі, а потім вирішила вступати. Навіть якщо ти взагалі не вмієш шити, то майстри навчать. Ну і під час практики можна закріпити знання. Я вже практикувалися на підприємстві в Пулинах. Одразу після практики мені пропонували йти до них на роботу. Я вирішила далі піти навчатися, а далі відкрити своє маленьке ательє”, - розповідає Ольга.

Дівчина пояснює: на виробництві часто складні умови праці, а заробітна плата - невисока.

У навчальних закладах зазначають, що частина їхніх студентів працевлаштовуються на підприємства, на яких проходили практику.

“Після здобуття освіти ми направляємо випускників на підприємства Житомира, частина їде у Київ, ще частина - за кордон. Зараз внаслідок реформи профтехосвіти у нас відбулося об'єднання, покращилося трішки фінансування, покращили матеріально-технічну базу, закупили трохи нового обладнання, тож зараз в цьому плані значно краще”, - Євгеній Ковальчук майстер виробничого навчання Центру професійно-технічної освіти.

Роботодавці відзначають: їм здебільшого доводиться  додатково  навчати випускників житомирських училищ працювати з сучасною технікою перш ніж взяти їх на роботу.

Познайомитися з умовами роботи та вимогами ринку праці студенти можуть під час виробничої практики, але її тривалість обмежується декількома тижнями.

Ніна Пересунько, керівник сектору по роботі з персоналом заводу “Євроголд Індестріз ЛТД”, яке входить у число світових лідерів по виробництву прасувальних дощок розповідає про свій досвід роботи з закладами профтехосвіти.
“Багато років у нас проходять практику студенти 6-го Житомирського училища, студенти 13-го училища. Якщо взяти цифри за минулий рік, то у 2017 році у нас пройшли практику 56 студентів, в основному за робітничими спеціальностями. Триває практика від 2 до 6 тижнів і ж оплачуваною. Мені, як люлині, яка працює з персоналом, дуже цікаво спостерігати, як ці дітки приходять до нас на практику. Одних приводять викладачі, вони слухняно надають документи, оформлюються, потім радіють, коли отримують оплату за свою роботу, когось приводять мами і домовляються, але потім вони залишають підприємство за порушення дисципліни, а є діти, які через 2 тижні прибігають до нас у відділ і самостійно починають ставити дорослі запитання: що мені потрібно зробити, щоб після закінчення навчання потрапити до вас на роботу? Тоді я бачу, що через рік-півтора ця людина буде працювати зовсім на іншій посаді, бо є вмотивованою і налаштованою на результат. З 56 людей, які пройшли практику, 4 вже працюють на заводі "Євроголд", - розповідає Ніна Пересунько.

Вирішити проблеми ПТО держава намагається, створюючи перелік професій загальнодержавного значення, а також фінансуючи  модернізацію  провесійно-технічних навчальних закладів. Крім того уряд намагається здійснити і довгострокову реформу сектору профтехосвіти, яка, в основному, полягає у запровадженні т. зв. «дуальної» професійної освіти за прикладом Німеччини. Також реформа передбачає реорганізацію та укрупнення закладів ПТО, перегляд державних стандартів підготовки фахівців з конкретних професій, створення сучасних навчально-практичних центрів, створення центрів оцінювання професійних кваліфікацій, а також здійснення кампанії щодо відновлення престижності робітничих професій.

Більш детально, реформа системи ПТО має бути викладена у Концепції сучасної професійно-технічної освіти, яка готується з боку МОН і має охопити питання створення нової моделі фінансування та управління ПТНЗ, залучення роботодавців до фінансування та модернізації процесу навчання в сторону врахування потреб компаній у кваліфікації та компетенціях майбутніх працівників, а також надання навчальним закладам більшої автономії (повноваження з формування регіонального замовлення), що дозволить більш оперативно враховувати запити роботодавців конкретного регіону. Після фіналізації Концепція має стати основою для нового закону «Про професійну освіту».

Як Житомир готується до впровадження дуальної освіти

Саме темі дуальної освіти присвятили цьогорічний Форум роботодавців який у травні вже втретє відбулися у Житомирі.

На заході навіть відбулося підписання угоди про співпрацю між ТОВ «Ферпласт-Україна»  та Центром  професійно-технічної освіти міста Житомира. Як елемент дуальної освіти може поліпшити якість підготовки кадрів для підприємств Житомира, розповів директор департаменту економічного розвитку міської ради Микола Костриця.

“Сьогодні спільна проблема, яка об'єднує всіх роботодавців - це кадри. З одного боку Україна - це країна, в якій вигідно розміщувати підприємства, а з іншого боку через дешевизну робочої сили ми часто втрачаємо економічне населення, яке виїжджає за кордон. В рамках ярмарку вакансій ми проводимо дискусію між топ-менеджерами компаній та керівництвом навчальних закладів про те, як  краще об'єднувати зусилля бізнесу та освіти , аби кадри, які готуються освітніми закладами, були затребувані на ринку праці. У цьому році ми трішки змінили формат, і говорили не загалом про проблеми на ринку праці, а закцентували увагу на дуальній освіті і тому, як її впровадити у Житомирі”, - розповів Микола Костриця.

Він зауважив, що у Житомирі працює низка сучасних компаній, які інвестують великі кошти в обладнання, щоб бути лідерами у своїх сферах. У той же час жоден професійно-технічний заклад міста не навчає, як працювати з цією технікою. Змінити це покликана дуальна освіта.

“Дуальна освіта - це доволі нове явище для України. Він притаманний Німеччині чи Швейцарії. Мова йде про те, що навчальний заклад не просто готує студентів до дорослого життя, а він це робить у нерозривній зв'язці з роботодавцем. Укладаючи угоди, роботодавець може впливати на формування регіонального замовлення, а найголовніше, впливає на зміст навчальної програми. Якщо ми говоримо про профтехосвіту, ключове місце відводиться практичним навичкам, які у структурі навчальної програми можуть складати 75%. Це дозволяє студенту, випустившись з навчального закладу, мати хороший практичний досвід і йти працювати на обраному підприємстві. Дуальна освіта дозволяє навчальним закладам та студентам йти в ногу з часом, а не наздогнати ту прірву, яка сьогодні існує в освіті і в реальному секторі економіки”, - пояснює Микола Костриця.

Система дуального навчання в ЄС

Як зазначають аналітики ГО «Український центр європейської політики», система «дуальної» освіти була винайдена і апробована в Німеччині у 60-х роках, як більш гнучка форма організації професійного навчання. У спрощеному вигляді ця система передбачає узгоджену взаємодію освітньої та виробничої сфери з метою підготовки кваліфікованих кадрів певного профілю в рамках певного освітнього профілю але із урахуванням вимог роботодавців, що дає змогу постійно скорочувати розрив між теорією і практикою, освітою і виробництвом, та тримати якість підготовки випускників навчальних закладів на постійно високому рівні, достатньому для задоволення потреби сучасного виробництва.

Сьогодні, дуальна система освіти впроваджена у майже 60 країнах світу, і крім Німеччини також застосовується в Австрії, Швейцарії, і Данії, де приблизно 40-50% молоді одного року народження навчаються за дуальною системою. В Німеччині біля 2/3 учнів дуальної системи проходять навчання на середніх та великих підприємствах, з них 2/3 учнів потім залишається працювати на тих підприємствах, де проходили практику. Німецькі підприємства щороку укладають понад 0,5 млн угод щодо професійної освіти та інвестують в цю сферу понад 30 млрд євро, і в цілому закривають своїми коштами біля 55% від загальної суми витрат на систему ПТО в країні. Дуальна система є досить популярною в країні: біля 2/3 випускників німецьких шкіл розпочинають навчатись в системі ПТО, навчальні заклади якої готують фахівців по близько 350 професійним напрямкам.

Система дуального навчання передбачає наступні елементи, які закріплені у законодавстві та підтримуються з боку бізнеса, соціальних партнерів, державних органів та освітніх закладів:

- Укладається тристоронній договір про професійне навчання (підприємство – учень – професійна школа), які видаються та реєструються торгово-промисловими палатами (далі - ТПП);

- 70-80% від загального часу навчання проходить на виробництві: 3-4 дні на тиждень учень навчається на підприємстві, і 1-2 дня у навчальному закладі;

- Основі витрати з професійного навчання несе підприємство, в т.ч. сплачує компенсацію інструкторам, як відволікаються від основної роботи та займаються наставництвом, а також виплачує винагороду учню;

- Держава може стимулювати підготовку фахівців по пріоритетним спеціальностям, сплачуючи за це підприємствам різні види державних субсидій;

- Підсумковий контроль знань учнів здійснюється незалежними комісіями торгово-промислових палат, щоб уникнути маніпуляцій з боку навчальних закладів та підприємств;

- Після здачі іспитів випускник отримує відразу 3 свідоцтва: від професійної школи, від підприємства та державно визнане свідоцтво професії від торговельно-промислової палати.

Курс навчання, зазвичай, триває від 2 до 3,5 років: 1-2 дні на тиждень (або ж кілька тижнів відразу) учень проводить у навчальному закладі (Berufsschule), де він отримує виключно теоретичні знання, необхідні для опанування майбутньою професією. Інші 3-4 дні учень проходить практичне навчання на виробництві, де він має можливість не лише отримати поглиблені технічні знання, а і навички безпосередньої роботи із обладнанням, що значно підвищує шанси отримати роботу після навчання. Важливо те, що навчальні програми навчального закладу (теоретична) і підприємства (практична) скоординовані між собою, тобто теорія відповідає практичним заняттям і регулюються відповідним законодавством. При цьому наповнення навчальної програми є досить гнучким, і роботодавець має можливість вносити до неї зміни, адаптуючи її до потреб конкретної компанії.

Окремо слід виділити важливу роль торгово-промислової палати (ТПП) та профспілок, яку вони відіграють в системі ПТО, в якості незаангажованої «третьої» сторони, на яку покладені функції незалежного моніторингу, контролю, методологічної підтримки та арбітражу у трикутнику «учні - навчальні заклади - підприємства»:

ТПП:

- Консультують підприємства щодо організації процесу навчання та пошуку учнів, та здійснюють підготовку інструкторів і персоналу, які навчають учнів;

- Перевіряють і сертифікують підприємства, що здійснюють підготовку кадрів за дуальною системою;

- Здійснюють аудит, перевірку якості виробничого навчання та арбітраж вирішення спорів між учнем і підприємством;

- Організовують проміжні іспити та профорієнтаційні заходи.

Профспілки займаються узгодженням розміру оплати учнів, також контролюють якість виробничого навчання, беруть участь у розробці професійних стандартів, представники профспілок входять до складу екзаменаційних комісій.

В результаті, співпраця держави, бізнесу та соціальних партнерів (ТПП та профспілки) призвела до створення системи, де кожна із сторін отримує конкретні переваги:

Учні:

- Навчаються в реальних умовах виробництва, ефективно поєднуючи здобуття теоретичних знань та професійних навичок та умінь, необхідних для подальшої успішної професійної кар’єри;

- З перших днів навчання ідентифікують себе з виробництвом та отримують можливість усвідомлено обрати напрям подальшого професійного розвитку в компанії;

- Час навчання оплачується на достатньому рівні;

- Після випуску отримують сертифікат професії, який визнається на рівні країни.

Бізнес:

- Економлять на витратах щодо навчання персоналу та отримують компетентних випускників, які точно відповідають вимогам конкретної компанії (немає потреби «перенавчати» випускників на робочому місці);

- Представники компаній беруть участь у розробленні галузевих професійних стандартів, контролюють процес виробничого навчання та входять до складу екзаменаційних комісій;

- Отримують кваліфікованих працівників, що дозволяє підвищувати продуктивність праці.

Держава та соціальні партнери:

- Зменшуються витрати на фінансування системи ПТО за рахунок бюджетних коштів;

- Стандарти навчання є сучасними і відповідають найновішим вимогам виробництва, учні мають можливість для освоєння сучасних видів обладнання і технологій на базі конкретних виробництв;

- Полегшується прогнозування попиту на фахівців з боку бізнесу та стимулювання попиту на фахівців конкретних професій;

- Система контролю та незалежного оцінювання знань дозволяє гарантувати належну якість профтехосвіти.

Коли все запрацює

Україна обрала саме модель дуальної освіти для здійснення реформи сектору ПТО. Більш того, Угода про асоціацію між Україною та ЄС визначає зобов’язання України розвивати національну систему ПТО та створювати національні механізми прозорості та визнання кваліфікацій та компетенцій, використовуючи досвід ЄС.

Більш конкретно, реформа системи ПТО в Україні йде в співпраці з європейською організацією European Training Foundation, яка впродовж 2016 р. – лютого 2018 року підготувала «зелену» книгу та звіт, в яких ґрунтовно розписані проблеми сектору ПТО в Україні, а також надані рекомендації щодо її реформування. Ці рекомендації вже стали основою для ряду пілотних ініціатив у сфері ПТО і мають стати основою для здійснення глибинної реформи у секторі профтехосвіти, що має повноцінно запуститись після прийняття проекту Закону «Про професійну освіту».

За попередніми оцінками реформа системи ПТО та децентралізація професійної освіти і навчання буде процесом, який буде поступово розгортатись протягом приблизно п’яти років і буде мати наступні головні етапи:

1) Прийняття нового закону «Про професійну освіту»;

2) Розробка і прийняття МОН стратегічного документу – «Концепції сучасної професійно-технічної освіти»;

3) Здійснення перегляду інституційних механізмів, розробка і прийняття аналітичної моделі фінансування професійної освіти і навчання, розроблення стратегічної системи державно-приватного партнерства;

4) Створення національної виконавчої агенції/наглядового органу, яка забезпечить координацію зусиль зі здійснення реформи;

5) Роз’яснення особливостей функціонування закладів професійної освіти у новій децентралізованій системі для всіх зацікавлених сторін;

6) Здійснення кроків із запровадження нової системи, в т.ч. кроків з децентралізації, модернізації навчальної системи та системи професійної орієнтації;

7) Реалізація інноваційних пілотних проектів в системі ПТО.


 
Новини Кіно та ТБ
Загрузка...
Загрузка...
Програма телепередач
 Найважливіша роль у створенні єдиної православної церкви та отриманні Томосу належить українському народу. Адже Господь почув щирі молитви українців і...
 У рамках робочої поїздки на Житомирщину Президент Петро Порошенко 17 січня взяв участь у подячному молебні за надання Томосу про автокефалію Православної...