фотографи мріють знімати під музику, з космосу, видати книгу та розвиватися

12.07.2011

Сьогодні у День Святої Вероніки відзначають своє свято фотографи. Свята Вероніка вважається їх покровителькою.

Говорять, що коли Ісус ніс свій хрест на Голгофу і впав, Вероніка, зглянувшись, підбігла до нього, напоїла водою і дала свою хустку, утерти піт з лиця. Повернувшись додому, Вероніка виявила, що на тканині закарбувався святий лик Спасителя.

У цей день «Перший» розпитав житомирських фотографів про їхні перші знімки, фото яке вони не зробили та їхні творчі плани.

 

 

 

Олексій Лубягін, має власну фотостудію:

«Моїм першим фотоапаратом була мильниця Canon A560. Історія її купівлі досить цікава. П’ять років тому я їхав відпочивати на море і вже перед відправкою маршрутки я зрозумів, що не маю фотоапарата. Я зайшов у магазин і купив цю мильницю. На морі я знімав все. Тоді я привіз 300 фотографій. Якщо пошукати, можливо їх можна буде знайти.

У мене було багато моментів, які я не сфотографував. Я почав розуміти, що я фотографую, коли став трохи більше читати спеціалізовану літературу. Для мене головне -  момент побачити. Сфотографувати все не можливо. Фотографія тим і цікава, що сюжети ніколи не закінчаться

Зараз я хочу знімати під музику. Особливо вночі, хоч це і небезпечно. Зараз я багато працюю у студії над різними проектами, тому мені просто хочеться пройтись містом і знімати для душі, щоб цього ніхто не оцінював».

Славко Ратинський, фоторепортер:

«Перші свої знімки я зробив десь у років десять. У мого тата був фотоапарат «Київ». Я тоді перепсував всю плівку і ледь не вбив фотік. Цей апарат справив на мене дуже велике враження. Тоді я по-справжньому цим зацікавився. Правда отримав на горіхи за плівку і фотоапарат.

Фотоапарат завжди при мені. Я багато подорожую і багато знімаю. Про втрачені знімки думаю лише тоді, коли переглядаю фото. Тоді я розумію, що пропустив.

У мене не має таких мрій, що я хотів би щось зняти. Скоріше я боюсь щось пропустити. Для мене головне - це розвиток, не фотографувати я не можу».


Андрій Охота, має власну студію:

  «Я почав фотографувати з 2000 року. Тоді я слухав «Heavy Metal» і фотографував фанів, музикантів, людей з яскравою зовнішністю та неформальними нахилами. Я завжди намагався залишити на фото найбільш яскраві спогади. Для мене процес фотозйомки — щастя. Мій перший фотоапарат був Canon 10D.

Нещодавно я пропустив дуже класний кадр: троє міліціонерів стояли біля бобика і розмовляли. У цей момент у одного з них випали документи, які підхопив вітер. Міліціонери одночасно нагнулись і почали їх ловити. Вони всі були товсті і це дуже весело виглядало.

Я народився на вулиці Космонавтів, живу у такому космічному місті, захоплююсь астрономією. Моя мрія - злітати в космос і сфоткати звідти Землю».

Леонід Шевчук, фотограф з 32-річним стажем, має власну студію:   

«Я почав знімати у восьмому класі. Моєю першою камерою була «Смена 8М» вона з’явилася у мене у 79-му році. За весь час я зробив тисячі знімків. Архів займає понад два терабайти.

На кожній зйомці є кадри, коли розумієш, що втратив момент, бо зняв на секунду раніше, або на секунду пізніше.

Мрію видати фотокнигу у якій викладу всі свої найкращі знімки за категоріями: спорт, політика, культура, портрети».

 

 

 

Теги: Місто

 
Новини Кіно та ТБ
Загрузка...
Загрузка...
Програма телепередач
Ласощі
Кондитерська фабрика «Житомирські ласощі» на повну потужність готується до Новорічних свят. Цього року «Житомирські ласощі» здивують ласунів...
 Вже 20 років на Житомирщині діє громадська організація «Історико-патріотичне об’єднання «Пошук». З  часом, зізнаються пошуківці, роботи менше не...