Житомирський триатлет Єгор Мартиненко тренується за кордоном та здобуває світові нагороди. ФОТО

Днями в іспанському місті Паламос 26-річний житомирянин Єгор Мартиненко здобув бронзу етапу Кубка світу з триатлону. Це перша нагорода спортсмена такого рівня, хоча до цього на його рахунку вже була золота медаль Чемпіонату України з триатлону, що проходив у Луганській області, перемога на етапі Кубка Європи  місті Карлові Вари в 2011 році, де Єгор випередив 60 інших триатлетів, срібло етапу Кубка Європи у Стамбулі 2012 року.

Вже в липні цього року Єгор переміг в індивідуальних змаганнях серед чоловіків на спринтерській дистанції  під час Відкритого Чемпіонату України на фестивальному причалі в Дніпропетровську, а до цього  - виборов п’яте місце у дорослій категорії серед чоловіків на Чемпіонаті України з триатлону на олімпійській дистанції у Вишгороді Київської області.

У червні вже третій раз поспіль Єгор Мартиненко став переможцем Чемпіонату України з триатлону на спринтерській дистанції у Дніпропетровську, що стало хорошим стартом для здобуття нагороду в Іспанії.

Попри численні тренування, поїздки та змагання Єгора журналістам Першого вдалося зв’язатися з спортсменом, який наразі ще не повернувся з Іспанії та розпитати трохи про плани на майбутнє, особисте та спортивне життя.

Виявилося, що про таке успішне спортивне майбутнє на початку своєї кар’єри, хлопець і мріяти не міг, адже батьки віддали його у 6 років на плавання через проблеми зі здоров’ям.

Нині він об’їздив десятки країні, зібрав не менше нагород і скромно озвучує свої спортивні амбіції «Стати олімпійським чемпіоном». Натомість жаліється, що триатлон нині популярний у всьому світі, але не в Україні.

«П’ять років тому я закінчив навчання у  ЖДУ ім. І.Франка за спеціальністю «Тренер-викладач фізичної культури та географії». Наразі певно відсотків 80 моєї підготовки припадає на перебування у теплих країнах. На тренування йде дуже багато часу. У звичний день маю 3-4 тренування, - розповідає Єгор. Звичайно, як і всі спортсмени я азартний, адже якщо не думати про перемогу, то й на гонку виходити не варто. На змаганнях приємно підніматися на будь-яку сходинку п’єдесталу, адже це в будь-якому разі вже перемога. Окрім власних сил, на змагання  та підготовку витрачається дуже велика сума коштів. Дякую спонсорам і державі за фінансову допомогу, бо без них показати гідний результат було б важко. Я рідко буваю вдома і мої рідні звикли до моєї відсутності, а дівчина в більшості випадків тренується і їздить зі мною».

Єгор розповів, що у політику, як це нині модно серед спортсменів, які завершують свою кар’єру, готовий піти лише для того, щоб кардинально міняти все в країні. Якби мав мільйон гривень, то обов’язково побудував в Житомирі хорошу спортивну базу.

 Юлія ДЕМУСЬ