Мовознавець Іван Огієнко народився 14 січня 1882-го у родині нащадків старовинного козацького роду в селищі Брусилів на Житомирщині.
Він переклав Біблію українською, складав словники, керував міністерством освіти УНР, а потім Українською автокефальною православною церквою.
14 січня 1918 року виступив на Всеукраїнському церковному соборі з доповіддю "Відродження української церкви". У ній він виступав прихильником церковної самостійності України.
"Богослужбовою мовою церкви мусить бути жива українська літературна мова, або мова староукраїнська", – вважав Іван Огієнко, коли очолив Українську Автокефальну Православну Церкву, яка діяла в Україні під час німецької окупації.
Після війни він емігрував до Канади. Там Митрополит Іларіон закінчив найголовнішу справу свого життя – переклад Біблії.
.jpg)
Масштаби праці вражають. Кожне окреме слово оригінального тексту виписував в окремому рядку, а поруч – українські відповідники.
Рукопис нараховує близько 775 тисяч рядків, що заповнили понад 14 тисяч сторінок. Кожна з них, окрім того, списана численними примітками, вставками та уточненнями.
У 1917-1918 роках зіграв значну роль в українізації навчальних закладів. За рік став міністром освіти України.
Перше, що зробив міністр Огієнко, то це звільнив чиновників, які опиралися українізації навчального процесу.
Він ухвалив закони та рішення про українізацію середніх шкіл, відкриття нових українських гімназій, обов’язкове загальне навчання та допомогу українським освітнім видавництвам.
Українізаторську політику він продовжив на посаді міністра віросповідань. Іван Огієнко закликав священиків виголошувати проповіді, проводити служби, читання та співи лише рідною мовою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Біля Михайлівського собору в Житомирі відкрили пам’ятник Івану Огієнку.
Урядовець переконував, що український народ був нероздільним з Богом, а однією з головних причин поразки Української держави вважав те, що "революція пішла без своєї церкви, не звернула на неї належної уваги".
"Літературна мова наша, хоч має невичерпне джерело перлин у живій своїй мові, – невироблена. Сама наука її не може похвалитися поважними працями, бо громадянство не заохочує своїх учених україністів до праці. Народ, що не розуміє сили й значення рідної мови й не працює для збільшення культури її, не скоро стане свідомою нацією й не стоїть на дорозі до державности", – писав він.
Іван Огієнко – один із перших науковців, хто аргументував вживання прийменника "в", а не "на" Україні.
"В 1917-1920 роках існувала Україна як незалежна держава. Мусимо прийняти тільки вираз "в Україні", як кажемо: в Росії, в Італії. Слід викинути остаточно і з нашого вжитку граматичну ознаку нашого колишнього поневолення – рабську форму "на Україні".
Крім роботи в університеті, мовознавець створював підручники для вивчення мови, зокрема "Краткий курс украинского языка и правописания", "Рідна мова в українській школі".
Він склав правопис для школярів. Через декілька місяців мовники затвердили його.
Джерело: gazeta.ua
