Home Місто Одинадцятиразовий чемпіон України з мотокросу житомирянин Олег Ліпінський про своє життя, мотоцикли...

Одинадцятиразовий чемпіон України з мотокросу житомирянин Олег Ліпінський про своє життя, мотоцикли та досягнення. ФОТО

693

Сьогодні Олега Ліпінського знають як одинадцятиразового чемпіона України, майстра спорту та капітана збірної команди Житомирської області  з мотокросу, однак мало кому відомо з чого він починав і що вже через два роки святкуватиме 30-річчя своєї спортивної кар’єри.

«Якби мені дали можливість прожити своє життя заново,  –  я б нічого не змінював. Прожив його так само, день у день, – коротко підсумовує Олег. – Сьогодні в  мотосфері мій брат і мій син, я  треную місцевих вихованців школи мотокросу  і одночасно очолюю байкарський клуб «Площадь». У мене є любляча родина, багато друзів і у свої 40 з гаком я почуваюся цілком реалізованою людиною. Завдяки спорту я у відмінній формі, не маю проблем зі здоровям та шкідливих звичок.

Сьогодні мало залишилося спортсменів, які у моєму віці беруть участь у змаганнях. Звичайно, більше часу зараз приділяю основній роботі – продаж автозапчастин, прокат евакуаторів, треную сина та молоду команду, але й сам не пропускаю нагоди виступити».

Свою спортивну кар’єру Ліпінський розпочав будучи школярем однієї з житомирських шкіл. Його першим тренером став батько однокласника Володимир Хаврич.

Разом 12-річні хлопці відвідували тренування, де на один мотоцикл було 15-20 осіб і всього за раз можна було проїхати лише три круги.

Перші успіхи Олега не забарилися, адже рік він вже виступав на змаганнях у Бердичеві, потім перше місце на 12-й літній Спартакіаді, а у 1986 році його взяли у команду області по мотокросу.

Після двох років служби спортсмен знову повернувся до свого захоплення мотоциклами. Каже, тоді держава дуже добре забезпечувала ними і на рік видавали по чотири новеньких.

У 1990 році Олег стає першим майстром спорту в області, яких за період незалежності зявилося лише 10.

Паралельно з Олегом виступав і його брат Олександр, але з часом все ж  відходить від цієї справи. Проте його місце поступово займає син Олега.

«Нашій бабусі доводиться не легко: вболівати та переживати за двох синів та ще й онука. Дружина до цього всього ставиться спокійно, нам з сином пощастило. Щоправда, усі змагання та виступи, на яких присутня, проводить з валер’янкою в руках. Якщо принесемо 2-3 рази разом з сином додому гіпс, то це ще добре, – ділиться Ліпінський в інтерв’ю Першому. – Розумієте, це не просто спорт, численні тренування, це стає стилем життя і відмовитися від цього так просто не можна».

Останнім часом в Житомирі на різних шоу можна побачити виступи Олега та його команди.

Вже встигли виступити на центральному майдані   під час святкування Дня міста, на   рок-фестивалі під відкритим небом, під час відкриття байкерського сезону.

Основна фішка, завдяки чому їх можна впізнати – це трюки, де мотоциклісти перестрибують через колону людей, що лежить на асфальті чи припарковані заздалегідь автомобілі, поїздка на задньому колесі з однієї чи двома пасажирками.

«Це все дуже ризиковано, тож відпрацьовувати доводиться по-максимуму. Якщо зі ста спроб, вдалими виявляється лише 80, то цей елемент ніколи не зявиться в нашій програмі. Треба, щоб було 100 із 100. Людський фактор тут відіграє найбільшу роль. Яким би досвідченим я не був, але треба все продумувати, прораховувати, бо окрім свого життя і репутації, я відповідаю за життя глядачів чи добровольців», – уточнює співрозмовник і згадує про прикрий випадок, коли під час мото-шоу біля «Глобала» мотоцикл висковзнув із його рук і полетів у натовп. Про такі факти Ліпінський не мовчить і запевняє, що саме вони змушують його в черговий раз  думати й аналізувати більше.

«Зараз запросто можу перестрибнути 35-38 людей під час виконання трюку «ковдра камікадзе», а хочеться ж півсотні, а ще не 2-3 авто, а 5-6. Це все плани і велика робота. Увесь свій вільний час я й так проводжу на трасі мотокросу, яку облаштували на території військової частини на Богунії. Сьогодні мотокрос – це спорт династій, адже в підготовку одного мотоцикліста треба вкладати тисячі доларів, починаючи від покупки транспортного засобу, костюму, засобів захисту. Це великі гроші і вкладати їх треба в тих, кому це дійсно потрібно і в кого віриш. Найкращий варіант – хтось з родини. Усі фінансові витрати на себе можуть взяти спонсори, але щоб їх зацікавити все ж треба чогось досягнути, витрачаючись на себе самостійно, – додає Олег. – Нагороди і відзнаки усіх членів нашої родини з мотокросу зберігаю в одній кімнаті. Досі пам’ятаю імена, які я давав усім своїм мотоциклам за їх певні особливості та характеристики – «Курочка», «Сталін», «Американка», «Блондиночка». Зараз їжджу на КТМ-990».

Юлія ДЕМУСЬ
 

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here