Дмитро Сінченко

блоги

10.06.2019 - 16:22 Особливості одеських закупівель

У країні назрівають кардинальні зміни персоналій у владних кабінетах. Новий Президент, нова парламентська криза, нові відставки з ключових посад у державі й обіцянки «нових» негайно подолати корупцію... Чи змінюється щось у регіонах?

Перевіримо це на прикладі Одеської міськради. Цього разу ми вирішили дослідити квітневі закупівлі, які відбулися в Одесі й на які витрачалися наші з вами гроші. Поговоримо про кожен окремий департамент.

Департамент освіти та науки за квітень оголосив чотири закупівлі, з них три вже встигли завершитися. Сума завершених закупівель достатньо невелика і становить 32 з половиною тисячі гривень.

А от сума четвертої закупівлі, в якій уже відбулося визначення переможця і триває процедура підписання договору, становить 3 мільйони та майже 337 тисяч гривень. Закуповувалися послуги дитячих закладів з оздоровлення та відпочинку дітей міста Одеси, переможцем стало товариство з обмеженою відповідальністю «Курортне об’єднання «Перлина Чорномор’я».

Це підприємство належить дружині Вовченка Ігоря Васильовича, який є головою Сергіївської селищної ради. Окрім цього, ТОВ Алла Олександрівна Вовченко володіє ще двома підприємствами: «Академією спортивних досягнень» та приватним підприємством «Бесарабія — Інтурсервіс». Зупинимося детальніше на підприємстві, яке отримало перемогу в тендері на суму понад 3 мільйони гривень.

За 2018 і першу половину 2019 р. «Перлина Чорномор’я» отримала замовлень на суму майже 45 із половиною мільйонів гривень. Географія замовників достатньо широка, але найбільше грошей підприємство отримало від органів влади та місцевого самоврядування саме з Одещини. Розмір статутного капіталу цього ТОВ, яке отримує такі шалені кошти з бюджету, становить лише 1 тисячу гривень. Окрім того, на сьогодні підприємство має податковий борг у сумі 6 тисяч 397 гривень, а це, згідно із законодавством, є підставою для дискваліфікації такого учасника.

Ще однією цікавинкою є те, що родина Вовченків до 2015 року володіла приватним підприємством з такою ж назвою — «Перлина Чорномор’я», яке припинило свою діяльність. А в декларації чоловіка Алли Вовченко вказано, що спортивно-оздоровча база, яка власне і є тим самим приватним підприємством і товариством з обмеженою відповідальністю, вказано, що її було придбано за 17 960 гривень. От тільки виявилося, що придбала цю базу пані Алла в свого власного чоловіка.

Департамент аналітики та контролю за квітень витратив лише 120 тисяч гривень на офісні меблі. От тільки закуповували вони їх у юридично-консалтингової компанії. Ну, ми ж усі звикли, що саме юридичні компанії торгують меблями, правда ж?

Юридично-консалтингова компанія «Імпера» на ринку вже понад сім років. І спектр послуг, які вона надає, вражає. Тут тобі й послуги у сфері права, і ремонт автівок, і торгівля ліками, і, само собою, торгівля меблями. Загалом 20 видів діяльності ми нарахували у цієї фірми. Але от саме ця закупівля, в якій вони виграли у квітні 2017 року, стала для них першою.

Департамент внутрішньої політики провів п’ять тендерів на загальну суму 268 тисяч гривень. Із цих п’яти процедур дві стосувалися закупівлі телевізійної та телекомунікаційної апаратури та по одній стосувалися закупівлі будівельних матеріалів, послуг із поточного ремонту та послуг у сфері відпочинку.

Усі тендери, окрім тих, які стосувалися відпочинку, виграв ФОП Ретунський Олег Михайлович, а от послуги з організації відпочинку цьому департаменту надавало ТОВ «Шоу Рент».

ФОП Ретунський має неабиякий попит у департаменті внутрішньої політики та й у інших комунальних установах та закладах Одеси. Від початку 2018 року і до сьогодні у даного ФОП було замовлено товарів та послуг на суму майже три з половиною мільйони гривень.

ТОВ «Шоу Рент» вигравало тендери виключно від органів місцевого самоврядування Одеси та їх комунальних закладів та установ. За два роки послуг відпочинку цим товариством було надано на майже 900 тисяч гривень.

Департамент міського господарства лише за квітень 2019 року витратив майже 32 мільйони гривень, провівши 130 тендерних процедур. 124 із них стосувалися ремонтних робіт, дві архітектурні та інженерні послуги і чотири закупівлі офісної та комп’ютерної техніки.

Лідером серед переможців тендерів цього департаменту стало ТОВ «Паритет», яке отримало 22 тендери. 14 договорів підписано з ФОП Фроловим Денисом Станіславовичем та дев’ять — із ФОП Халфіним Сергієм Олександровичем. Решта виконавців отримали від шести перемог і менше.

ТОВ «Паритет» за два роки отримало замовлень на суму 28 із половиною мільйонів гривень. Що примітно, вигравало воно завжди, в кожній поданій пропозиції. Зі 190 переможних пропозицій 177 є замовленнями саме від департаменту міського господарства, а це не багато не мало — 93% від усіх перемог підприємства.

Нам удалося знайти кілька цікавих моментів, пов’язаних із цією фірмою. Так, до прикладу, за останній рік компанія провела орієнтовно 90 операцій з офшорними компаніями, які зазначені в постановах Кабінету Міністрів України. Тобто ми можемо підозрювати відмивання капіталу, пов’язане саме з ТОВ «Паритет».

Департамент охорони здоров’я провів у квітні 2019 року 73 закупівлі на загальну суму 11 мільйонів і майже 700 тисяч гривень. Більшість процедур, а саме 18, стосувалися закупівлі засобів медичного призначення. По дев’ять закупівель стосувались закупівлі меблів та замовлення інформаційних послуг у сфері розробки програмного забезпечення. Всі тендери, які стосувались інформаційних послуг, виграло ТОВ «Центр інформаційних та аналітичних технологій». Також лідерами за кількостю перемог стали ТОВ «Торгова фірма ТіД» та ФОП Порхун Олег Вікторович, які вигравали по шість разів кожен.

Департамент комунальної власності у квітні 2019 року провів процедур на загальну суму понад 1 мільйон гривень. Із чотирьох процедур лише одна конкурентна та має понад одного учасника, і саме вона ще досі не завершена. Сума завершених процедур складає трохи більше 78 тисяч гривень.

Департамент культури та туризму за попередній місяць встиг провести вісім процедур на загальну суму 456 із половиною тисяч гривень. Три процедури стосувалися надання готельно-ресторанних послуг, дві — закупівлі взуття, ще дві транспортні послуги та одна послуга друку.

Лідером за кількостю виграних пропозицій та отриманих грошей став ФОП Колібабчук Сергій Васильович. Він виграв двічі на загальну суму 101 тисяча 500 гривень. Послуги стосувалися виготовлення сорочок та футболок. Зауважимо, що цей ФОП вигравав у тендерах, пов’язаних із державними закупівлями, лише чотири рази: двічі у квітні 2019-го і двічі — у серпні 2018 року. Всі чотири рази замовником виступав департамент культури та туризму.

Департамент екології та розвитку рекреаційних зон провів тільки дві закупівлі, але їхня сума становить 6 мільйонів та 185 тисяч гривень. Одна закупівля стосувалася будівельних робіт, а інша — послуг у сфері охорони здоров’я. Переможці у двох процедурах — ТОВ «Тіна-2008» та ТОВ «Підводні професіонали».

ТОВ «Тіна-2008» за два роки отримала від департаменту екології 666 тисяч гривень. Це підприємство займається наданням ветеринарних послуг.

А от ТОВ «Підводні професіонали» за два роки отримали майже 11 мільйонів гривень. І всі — від структурних підрозділів Одеської міської ради.

Таким чином, лише департаменти Одеської міської ради за квітень витратили понад 55 мільйонів гривень.

Отже, можемо констатувати, що дії місцевої влади лишаються незмінними за будь-яких київських кадрових бурях.

Ця публікація була створена за підтримки Європейського Союзу. За зміст публікації відповідальна ГО «Офіс регіонального розвитку». Зміст публікації не є відображенням офіційної позиції Європейського Союзу.

Олена СІНЧЕНКО, Дмитро СІНЧЕНКО
10.06.2019 - 15:52 Що купують районні адміністрації в містах?

Ми зрідка звертаємо увагу на районні в містах ради або адміністрації. В нашій уяві це структури, які позбавлені повноважень і грошей. Хоча все може бути не зовсім так або зовсім не так.

Розглянемо, скільки коштів і головне, на що, витрачали районні адміністрації міста Одеса.

Розпочнемо з Київської. Власне сама адміністрація з початку 2019 року витратила на закупівлях 3 мільйони й майже 700 тисяч гривень. Із 17 оголошених тендерів 11 стосувалися будівельних робіт, дві закупівлі палива, по одному разу замовлялися послуги друку, ремонту, інженерні послуги та послуги з розробки програмного забезпечення. Зауважимо, що всі процедури були неконкурентними та відбувалися за участі одного учасника.

Найбільшу кількість замовлень, а саме вісім, отримало ТОВ «Резов». Це їх перші та єдині замовлення. Від Київської районної адміністрації міста Одеси ця компанія отримала 1 мільйон 600 тисяч гривень. Створено фірму 30 липня 2018 року, тобто існує вона всього дев’ять місяців, а статутний капітал становить лише 1 тисячу гривень. Основним видом діяльності ТОВ «Резов» є будівництво будівель, окрім того вони мають ще 11 різних КВЕДів. Усі перелічені вище чинники, на нашу думку, мали б слугувати підставою не підписувати договорів із цією фірмою. Директором та засновницею підприємства значиться Резніченко Людмила Яківна, яка водночас є власником і директором ТОВ «Курортне», яке за 2018 рік отримало з бюджету 9 мільйонів 200 тисяч гривень. Із 42 переможних тендерів другого підприємства пані Резніченко 24 були саме від Київської адміністрації міста Одеси. Тож можемо говорити про постійність керівництва адміністрації та про її відданість своїм підрядникам.

Малинівська адміністрація була значно скромнішою в своїх витратах. Вони провели сім закупівель на загальну суму 1 мільйон 300 тисяч гривень. Здебільшого закупівлі стосувалися придбання комп’ютерної техніки.

А от Приморська районна адміністрація за неповні п’ять місяців 2019 року встигла витратити понад 6 мільйонів гривень. Із 42 успішних закупівель немає жодної, яка була б конкурентною. 31 процедура стосувалася будівельних робіт, чотири закупівлі офісної техніки, решта — комунальних та поштових послуг. У 11 випадках договір було підписано з ФОП Бурлаков Олексій Ігорович, ще в дев’яти — з філією ДП «Укрдержбудекспертиза», шість договорів отримало приватне підприємство «Добробуд Град», а ВКП «Таурус» — п’ять.

Промоніторивши інформацію про ті підприємства, які отримали найбільшу кількість договорів, ми змогли дізнатися таке. ФОП Бурлаков, наприклад, ніколи раніше не брав участі в державних закупівлях. Тож 11 угод із Приморською адміністрацією стали для нього почином, хоч і заробив на такій кількості договорів він лише 60 тисяч гривень.

Приморська адміністрація має в підпорядкуванні комунальні підприємства, які також встигли провести закупівлі 2019-го. Так, до прикладу, КП «Одеські парки» провело одну закупівлю газу на 178 із половиною тисяч гривень.

У Суворовської районної адміністрації відбулося 39 вдалих закупівель на загальну суму 3 мільйони 730 тисяч гривень. 28 тендерів стосувалося проведення будівельних робіт, три — закупівлі офісного обладнання, решта — комунальних послуг. Усі процедури були неконкурентними. Беззаперечним лідером за кількістю підписаних договорів стала ФОП Коваржик Валентина Михайлівна, їй дісталося 13 угод. На другому місці ТОВ «А-Будрем», із яким підписано шість договорів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Будрем» 2019 року отримало договорів на суму 31 мільйон 700 гривень. Із 39 поданих пропозицій переможними для цієї фірми стали 35. Абсолютно всі договори були підписані з комунальними установами Одеси або органами місцевого самоврядування в Одесі. Статутний капітал підприємства, який отримує такі шалені кошти на державних закупівлях, становить лише 5 тисяч гривень.

Таким чином, за чотири місяці районні адміністрації міста Одеса встигли освоїти майже 15 мільйонів гривень. Здебільшого це будівельні роботи та закупівля офісного обладнання. Багато це чи мало? На перший погляд, знаючи цифри в цілому по місту, нібито й небагато. Проте враховуючи те, що більшість функцій районних адміністрацій декоративні й часто дублюють функції департаментів та управлінь міської ради, доцільність витрачання таких коштів саме на діяльність адміністрацій дуже спірна.

Ця публікація створена за підтримки Європейського Союзу. За зміст публікації відповідальна ГО «Офіс Регіонального Розвитку». Зміст публікації не є відображенням офіційної позиції Європейського Союзу.

Дмитро СІНЧЕНКО, Олена СІНЧЕНКО
30.06.2018 - 14:35 Є-петиція – є результат

Три роки тому Верховна Рада ухвалила зміни до закону "Про звернення громадян", якими передбачила можливість громадян звертатися до органів влади та місцевого самоврядування за допомогою електронних петицій.

Сьогодні результати прийняття цієї невеличкої поправки не дуже відчутні пересічному громадянину, проте вони обов’язково принесуть свої плоди у недалекому майбутньому.

Адже світ невпинно наближається до нового етапу свого розвитку – до електронної демократії. І Україна має всі шанси стати одним із рушіїв цих змін у світі.

А поки що нам варто хоча б почати користуватись інструментом електронних петицій, своєрідним тренажером для підготовки країни до змін.

Як електронні петиції запрацювали на рівні місцевого самоврядування? Дослідимо це питання на прикладі Кіровоградської області та міста Кропивницького.

Так, станом на кінець 2017 року, із 63 органів місцевого самоврядування області (якщо не брати до уваги сільради), лише 19 створили розділ для електронних петицій на своєму сайті.

З них – лише у 9 радах було виявлено спроби зібрати підписи під петиціями, але лише в трьох радах петиції розглядалися.

Якщо говорити про успішність петицій, то зі 174-х петицій (з них 134 – у Кропивницькому) лише 32 набирали необхідну кількість голосів (з них у Кропивницькому – 26) і були розглянуті.

З цієї кількості петицій лише п'ять почали втілювати в життя. Тобто мешканці області були мало обізнані з існуванням цього механізму, а тому ним практично не користувалися.

Цю проблему виявили активісти ГО "Асоціація Політичних Наук" і, спільно з колегами з Українського незалежного центру політичних досліджень, почали її вирішувати.

Вони провели навчання спершу для чиновників, потім – для місцевих активістів, звернулися з офіційними листами до порушників закону з проханням передбачити можливість створення електронних петицій на офіційному сайті.

Після цього додатково з’явилося ще шість розділів. Кардинально виправити ситуацію зможе реакція Уповноваженого ВРУ з прав людини – саме до нього були відправлені скарги на всі виявлені порушення закону "Про звернення громадян".

А доки цього не відбулося – активісти почали створювати електронні петиції до своїх органів місцевого самоврядування на сайті громадської організації "Асоціація Політичних Наук".

За півроку також додалася ще 21 петиція на сайті Кропивницької міськради, і 6 петицій вже були підтримані.

Важливо розуміти – самі по собі електронні петиції нічого не вирішують. Рішення в будь-якому разі ухвалюватимуть депутати – з будь-якого питання. Проте це зручний спосіб заявити про свою проблему, залучити на свій бік однодумців, запропонувати шляхи її вирішення.

Петиції – не панацея, але в поєднанні з іншими "ліками" вони здатні суттєво допомогти у вирішенні проблеми. Цими додатковими інструментами можуть бути вуличні акції, особисті зустрічі з депутатами та чиновниками, публічні дискусії тощо.

Чому місцевим депутатам не вигідно ігнорувати електронні петиції? Та хоча б тому, що кількість підписів, необхідних для підтримки петиції, подекуди більша, ніж кількість виборців, що голосували за деяких чинних депутатів.

Якщо петицію підтримують мешканці – вона має значні шанси на успіх.

Але найголовніше, що потрібно для успіху, – це діяти. Якщо вас дійсно хвилює якась проблема вашого міста – зробіть перший крок.

Хоча б зареєструйте свою петицію!

 

Публікація здійснена за підтримки Європейського Союзу і Центру демократії та верховенства права (проект "Посилення коаліції РПР") в рамках виконання проекту "Кіровоградський пілот: електронні петиції як засіб дієвості адвокасі-кампаній на місцевому рівні", який впроваджується спільно ГО "Український незалежний центр політичних досліджень" та ГО "Асоціація Політичних Наук".

 

Дмитро Сінченко, голова ГО "Асоціація Політичних Наук"

26.05.2018 - 01:06 Чи можливі "Нові лідери" без нових партій?

Часто доводиться чути вислови на кшталт "Давайте будемо працювати, а не займатись політикою!" або "Політика – брудна справа!".

Причому найчастіше подібні слова лунають від самих політиків, які, втім, вдають, що вони такими не є.

Чому? Бо слова "політика" і "партія" в нашому суспільстві набули негативного значення.

І це при тому, що ні одного, ні іншого в Україні взагалі не існує.

Насправді, ті організації, що гордо іменують себе "політичними партіями", є нічим іншим, як структурними підрозділами олігархічних фінансово-промислових груп. Чинними або потенційними.

Вони не виробляють ані політики, ані стратегій, ані програм. Їхня головна функція – просування інтересів своїх власників.

Таким псевдопартіям не потрібні реформи чи інноваційні ідеї державотворення – вони захищають існуючу систему, у тому числі імітуючи проведення реформ чи політичну боротьбу.

Нові лідери, опиняючись у такій системі, або вилітають із неї, або стають її складовими частинами – такими ж імітаторами.

Чи можливо створити нові партії, які б виконували свої справжні функції, виробляючи політику, продукуючи нові ідеї і виконуючи політичні програми? Такі спроби неодноразово здійснювались і здійснюються, однак наштовхуються на низку перепон.

По-перше, вони не мають доступу до національних телеканалів, а отже – не можуть вийти на масову аудиторію і здобути прихильність виборців.

По-друге, через нав’язаний популістами низький рівень політичної дискусії та відсутність запиту на підвищення рівня серед широких верств суспільства.

По-третє, чинне законодавство дозволяє будь-якому керівнику партії бути її фактичним "власником" і розпоряджатися нею навіть без дотримання статуту чи тим паче програми.

Саме це робить можливим торгівлю місцями в партійних списках на виборах, продаж цілих партійних осередків за принципом франшизи, дозволяє розвертати ідеологічні вектори на 360 градусів будь-якої миті і багато чого іншого.

Навіщо молодим політикам іти в ці партії, якщо вони не зможуть жодним чином впливати на їхню діяльність і за першої ліпшої нагоди можуть вилетіти з неї? Питання риторичне.

Чи можливо змінити партії "знизу"? Можливо, якщо змінити законодавство.

Які новації варто передбачити в запропонованій реформі?

Передусім, політичні партії необхідно законодавчо зобов’язати оприлюднювати інформацію про себе у форматі наборів відкритих даних. Це можна робити на сайтах партійних організацій, проте краще для цього створити окремий національний портал.

Які дані необхідно вносити?

Актуальні дані про партійні осередки, а саме адреси офісів, номери телефонів, усі керівні органи з інформацією про кожного партійного функціонера, датою його обрання та термінів здійснення повноважень, а також кількість членів кожного осередку та плани проведення статутних заходів.

При цьому будь-які звітно-виборчі збори мають обов’язково відбуватись у відкритому режимі. Це унеможливить проведення фіктивних зборів, продаж посад у партіях, "ручне керування" осередками й ігнорування думок рядових членів.

Члени партій мають відображатись в окремому відкритому реєстрі з окремими профілями для кожного партійця. У реєстрі необхідно фіксувати всі подані заяви про вступ, стан їхнього розгляду, дати прийому в партію та номер отриманого партквитка.

Таким чином, вдасться виконати норми закону про неможливість членства одразу в кількох партіях, а також вдасться уникнути фіктивного членства.

Фінансові звіти також повинні оприлюднюватись у форматі відкритих даних за єдиною зрозумілою формою, по кожному осередку. Це дозволить ефективніше їх перевіряти.

На політичні партії необхідно поширити дію закону "Про доступ до публічної інформації", а партійні статути зробити обов’язковим документом, порушення якого, у разі відсутності реакції з боку партійних органів, зможе розглядатись у судах.

Саме в цьому і полягає моя програмна мета – змінити законодавство про політичні партії, підвищивши прозорість та підзвітність їхньої діяльності перед суспільством і перед самими партійцями.

Цю ідею я представляю на проекті "Нові лідери", і якщо ви підтримуєте написане – прошу за це проголосувати або долучитися до нашої команди, щоб разом змінити політичну систему України!

Дмитро Сінченко, голова ГО "Асоціація Політичних Наук", спеціально для УП

Менеджери й інженери, співробітники офісу та виробничого цеху в одному човні - це команда компанії «Кромберг енд Шуберт» на змаганнях з...