Ladaslava Lobachova

блоги

15.02.2014 - 23:13 День Валентина зі шпротами

Чимало свят зберігає український календар. Якісь із них ми святкуємо з усією помпою, інші використовуємо як додаткові вихідні, що втратили чарівність і значення. Все рідше звучать вилицями коляди, майже забули про дідуха на Святвечір. Натомість почали надихати інші, привнесені свята. Замислимось чи варто бездумно переймати всі запозичення та прищеплювати їх на терен нашої культури, не розуміючи сакрального значення свят, не підшуковуючи їх аналогій у рідній традиції?

Середина лютого цього року принесла весняне тепло та свято Валентина для закоханих. Вражені стрілами Амура пари і не здогадуються,  що 14 лютого – попсова репетиція перед Купалою. Вдавнину закохані в день літнього сонцестояння поєднували руки і серця для стрибка через полум’я життя, щоби пройти пліч-о-пліч крізь всі випробування спільної долі. Вже одружені перед обличчям вищих сил, йшли шукати цвіт папороті, бо мали не те право. То колись, а зараз?

Закохані в сучасному Житомирі змушені тулитися по кав’ярням, шльопаючи багнюкою неприбраного міста від одного закладу міськхарчування до іншого. Дехто намагається урізноманітнити програму культурними елементами:  як  то похід в кіно, до друзів чи в театр. Та й проведений у такий спосіб час не допомагає зрозуміти сакральність кохання. Хоча намагаються наблизитись за допомогою штучних сердець. Частіше за все прикрашають цей день паперовими валентинками (особливо подобається, коли просять в магазині штучок десять), які пізніше прямують до смітника. Паперове кохання чи кохання в смітник? Чи вигідний маркетинговий хід продавців сердець?

Розповім про ще один вигідний хід, що безпосередньо пов'язаний із Днем Валентина і сьогоденням. Сльози лились дивлячись на насмішку над закоханими, над остаточно знівельованим коханням. Останнє ні до чого, тут вигідну продажу виробів додумались «прикрасити» культпоходом до театру. Зважемо, що у нашому театрі аншлаги, отож подібної підтримки з боку алкогольних виробників він не потребує. Хоча компанія-виробник алкоотрути вважає зовсім по-іншому і для підтримки бренду потурбувалася придбати квиточки в театр переможцям лотереї. В принципі, гарна ідея, якщо б тут закоханим отруту не пропонували: купи пляшку з розчином етанолу («якісним»), напиши свої данні на чекові і візьми участь у розіграші. Ось і будуть переможці не по калюжам у кав'ярні шльопати, а в театр. Тільки нікого не турбує: в якому стані переможці  попрямують в храм мистецтва після вжитої на двох пляшечки, чи зможуть належним чином оцінити виставу? Не турбує, головне – пропіарити вироби. Доречи, мережа продовольчих магазинів, де проводилась акція, вирішила підтримати ідею і запропонувала «зустрічний план», що морально підтримав тих, хто не виграє. Чудовий хід: купи дві пляшки оковитої та гарантовано отримай баночку шпротів у подарунок! Навіщо йти в театр! Вживаємо і балдєємо під закусь, не до мистецтва вже. Кому додому добратися і в ліжко, а кого й «на пригоди» потягне, завершенням яких, в кращому випадку, буде ночівля в витверезнику.

Поміняємо акценти і не будемо дурити закохані молоді голови.  Хто хоче вшанувати мистецтво Мельпомени, той завчасно купить собі квиточки на обрану виставу, а хто захоче пославити Бахуса – отримає баночку шпротів і гарантовану ночівлю в витверезнику, зберігаючи спокій рідних і оточення. Отже, замість «Два квиточки в театр», оберемо «Квиточок у витверезник». А шпроти? Хай пливуть у банках до пристані смачного бутерброда, а не закусі.

Поважаймо себе - живемо тверезо!

Ладаслава Лобачова

ЖОГО «Тверезий Житомир»

03.02.2014 - 20:59 Перекличка сердець

У перший день лютого концертний зал Житомирської обласної телерадіокомпанії наповнився звуками. За активної участі  оргкомітету фестивалю авторської пісні "Мі-сі-соль" та співдружності екології людини "Екоміръ" пройшов концерт-реквієм присвячений Сан Саничу Щиріну. Цього дня згадати теплим словом, подекуди не стримавши емоцій, проронити сльозу на сцені з’їхались друзі цієї чудової людини з різних куточків України: Київ, Дніпропетровськ, Рівне, Вінниця, Житомирщина. Кожен з виступаючих ділився своїм талантом: гітара, рояль, сопілка, барабани; пісні, вірші, проза і слова-слова від глибини душі до кожного серця в залі. Лунала музика сердець, настроєна ще дванадцять років тому камертоном Олександра Щиріна в тональність «Мі-сі-соль».

Олександр Щирін був викладачем Житомирського автодорожнього коледжу, поетом, музикантом, організатором бардівського руху в Житомирі, директором фестивалю авторської пісні «Мі-сі-соль», що проходить щорічно в с. Дениші  та є одним з найкращих на теренах України.

В історії нашого міста був прецедент, коли громада збирала кошти для пам’ятника, правда то було у іншу епоху і для іншого Олександра. Цього разу збір коштів, що почався на концерті та триватиме до кінця місяця, спрямований на виготовлення та встановлення пам’ятника Сан Саничу в його рідному селі Лука. Окрім всього, за  традицією туристів, над самим складним  порогом  маршруту розміщають табличку, сподіваємось, що цього літа вона прикрасить «поріг Щиріна» - місцину, трохи нижче Скеледрому в Денишах, пісенна тропа до якої не заросте. Поки в руках друзів Сан Санича є гітари,  будуть горіти вогнища в Денишах і він, з посмішкою, заглядатиме на музичний вогник творчих  душ і сердець.

Присутній на концерті начальник управління культури, заслужений артист України Юрій Градовський пообіцяв, що цього року фестиваль «Мі-сі-соль» імені Олександра Щиріна відбудеться і за традицією збере під своїм крилом бардів з усієї України та близького зарубіжжя.

Людмила Лобачова

31.01.2014 - 21:53 Де вона - межа жорстокості?

З таким питанням звернулась до мене одна чудова жінка. Ось історія, яку вона розповіла.

Все своє життя пані Людмила присвятила лікуванню людських тіл і душ. ЇЇ любові вистачає не тільки для своїх пацієнтів, але й до братів наших менших. Живе вона разом з чоловіком в мальовничому куточку передмістя, компанію подружній парі складають домашні улюбленці. Одночасно Людмила знаходить час і тепло не тільки для домашніх, а й для сторонніх тварин. Не може пройти повз хвору чи голодну кішку з собакою, підгодовує, хоча чоловік іноді свариться. Одного разу пів вечора була занята спасінням маленького стрижа, що опинився в кущах неподалік від дому. Вже думала, що прийдеться малу пташку вигодовувати, але зранку пернате, попробувавши силу крила, цвірінькнув, полетіло. А скільки разів розбороняла зграї собак?

Нещодавно Людмила стала свідком невимірної людської жорстокості. Одного чудового вечора вона поверталась додому з сином сусіда Віктора зі свого проулку. ЇЇ увагу привернуло жалібне котяче нявкання. Пішовши на крик про допомогу вона побачила за парканом Віктора обплутаного проволокою, яка міцно тримала  лапи, прегарного рудого кота. Тваринка з кожним рухом все більше заплутувалась у хитромудру пастку. Людмила одразу спробувала зняти залізні пута, але жіночої сили не вистачало. Син Віктора вже був в будинку, його не цікавили крики тварини та заклопотаність сусідки. Тим часом Людмила вирішила зайти додому по кусачки, щоби звільнити котика, благо жила вона зовсім поруч. За декілька хвилин повернувшись із «зброєю», жінка стала свідком вбивства. Біля паркану стояв Віктор і … добивав тварину, вправно орудуючи молотком, посміхався. Лікар кинулась до котика, схопила ще тепле тільце і, захищаючи, пригорнула до себе, кров тваринки капала на руки, одяг, землю. Вражена стояла жінка, розум відмовлявся визнати, що запізнилась всього на декілька хвилин. А вона так любила котиків, руденьких, та ні, всяких, і ось - не встигла. Вечірню тишу прорізав спокійний голос сусіда: «Кидай, вже здох. Я добре постарався». І, задоволений гарно проробленою роботою, пішов у будинок.

Людмила, забрала жертву.  До ранку думка про жорстокість людську не давала їй спати. Проміння вранішнього сонця принесло відповідь. Людмила звернулась за допомогою до ГО «Професійна ліга захисників тварин». Висновок їх ветеринарного експерта підтвердив, що тварину навмисно було вбито з вишуканою жорстокістю. Звідки у людини стільки ненависті? Чому для задоволення садиських потреб потрібно винищувати пухнастих? Звернення в міліцію з приводу порушення ЗУ «Про жорстоке поводження з тваринами» успіху не принесло і відкриття справи не почалось. Не дивно, адже співробітники внутрішніх справ щоденно зустрічаються з деградацією людською, напевне, їх вже нічим не здивувати. Тоді героїня на декілька днів одягнула на себе маску Шерлока Хомса. Наслідки її розслідування вражають. Пан Віктор декілька років займається власним бізнесом: забиває свиней для продажу на одному з міських базарів. Частина прилеглої до будинку території віддана під живодерню, запах крові стоїть у повітрі. Звичайно, що він привертає увагу пухнастих мисливців. Декілька років поспіль «бізнесмен»відстрілював з вогнепальної рушниці околишніх собак, відлуння його пострілів розносилось навкруги. Нарешті поставив добротного паркана, і собаки припинили турбувати його спокій, і одночасно зберігали власне життя. Та на своє нещастя,коту паркан не є перепоною для досягнення мети.  Віктор винайшов спосіб для відловлювання котиків – пастки в які заплутувались їх лапи, голова. І кожного впійманого нявчика чоловік вбивав довго, розтягуючи насолоду від агонії. Важко уявити ті емоції, що викликала смерть тваринки в душі цієї людської потвори. Живодер не дивився, якого кота він знищує. Як вияснила пані Людмила, таким чином було вбито дуже багато домашніх мурок, які полюбляли гуляти на вулиці, поки їх господарі були на роботі.  Слідкуючи за Віктором вияснили, що в кожному кутку, кожній шпаринці він поставив пастку. Котам не було шансів попасти на його територію. Їх всюди чекала смерть. Людмила пройшлася по сусідам, розпитуючи. Як прикро, за декілька днів в сусідньому провулку пропав домашній улюбленець, єдина радість в родині, вигодувана з піпетки. І там пропав, а там два місяці тому. Тільки осуд і біль в очах зустрічала.

Віктор відчув, що за його діями слідкують. Вбивства припинились. А чи надовго?

 Напрошується висновок: поки люди з гарячими серцями є в цьому провулку, то можливо він не наважиться повторювати вбивства? Вражає те, що чоловік отримує стільки задоволення, несучі смерть беззахисним тваринам. Про бізнес не згадуємо, але постійно і цілеспрямовано винищувати з підкресленою жорстокістю беззахисних, зв’язаних за лапи котів, чи то не хвороба душі, побоюсь назвати її людською? І ще, в тему жорстокості, якщо сьогодні Віктор вбиває тварин, то пізніше він може взятися за людей, чиїсь дітей. Невже тільки тоді наше суспільство підніме голову і зверне увагу на жорстокість? Впевнена, що питання «Чому він так вчинив?» на той момент ніхто не поставить.

Однак, так хочеться вірити в доброту душі людської.

 

Людмила Лобачова

24.01.2014 - 17:34 Тверезі зимові свята

Саме тверезо рекомендують відзначати  зимовий цикл свят представники ЖОГО «Тверезий Житомир» і запрошують всіх бажаючих приєднуватися, адже холод триває і моржування продовжуються.

За традицією під час зимових вікендів активісти організації влаштовували купання в ополонці, пробіжки зимовим парком, колядували. На Водохреща, виставивши колонки просто неба, озвучували ролики про тверезість в Біблії, роздавали бажаючим тверезницьку літературу в гідропарку. Доречи, в цей день  біля річки можна було бачити рекламні кампанії від алкогольних виробників, які пропонували «для зігріву» певну кількість отрути всім бажаючим. Це відбувалось у присутності дітей, отже у дитячій підсвідомості відкарбувалось, що Водохреща це свято купання в ополонці і отруєння виробами. Активісти – тверезники засудили представників горілчаних марок, які під видом дегустації виробів, винищували укранців-моржів.

Виникає питання: «Християнство твереза релігія чи ні»? Один з апологетів п’ятого тверезницького руху Володимир Жданов стверджує, що християнство однозначно твереза релігія. Плутанина виникла при неточному перекладі слова «вино»,  яке мало два значення хорошого і неякісного виноградного соку. Цілком зрозуміло, що неякісний сік - перебродивший, з утворенням букету вищих спиртів, які викликають отруєння організму, відоме нам під терміном «оп’яніння». В Біблії, коли говорять позитивно про вино,  мають на увазі виноградний сік. Одночасно і сам Христос був абсолютно тверезою людиною, адже був призначений стати назареєм. Назареї – монахи біблійних часів, якім було заборонено не тільки вживати вино, а й виноградний сік та певну кількість фруктів, які б могли почати загниватись в організмі і  викликати бродіння. Останнє переривало зв'язок назарея з Богом. Зазначимо, що Іоан Хреститель та все його оточення були назареями.

Напротивагу цьому твердженню, можемо почути про диво в Ханаані Галілейській.  Якщо згадаємо, там Ісус перетворив воду на вино. Що ж йому сказав розпорядник весілля, після того, як люди спробували вина?  Він зауважив, що на всіх весіллях спочатку дають гарне, а потім погане, а тут поступили навпаки. І ще, на сік було перетворено шістсот літрів води, уявіть, що було б з тим весіллям, якщо людям дали таку ж кількість отрути?

Є в Біблії місце, де позитивно говорять про алкогольне вино. Стверджується, що його можна дати небагато помираючому, щоби полегшити страждання.

Останнє,  досить болюче питання про причастя. Всі п’яниці говорять, що в церкві причащаються вином, а отже, наливай і вживай. Яке ж «вино» потрібно брати для проведення таїнства причастя? Для цього потрібен виноградний сік тільки цього року. Звичайно, він може почати бродити, але за рік він добродить максимум до восьми відсотків. Далі в Каноні написано, що для виготовлення причастя диякон це вино розбавляє наполовину водою. Отже, по-максимуму залишається чотири відсотки. Наступним кроком є додавання кип’ятку, причому лити потрібно так, щоби звідти всі «шапкою» піднялось, спирт випарувався. В залишках може бути не більше одного відсотку, якраз вистачить, щоби продезінфікувати ложечку.

 І саме важливе, християни причащаються істинним Тілом і Кров’ю Господньою, котра «робиться» Евхаристійною молитвою під час Літургії. Навіть у наш час священики використовують обов’язково чисте (не крєпльоне) виноградне вино і зберігають всі елементи таїнства. Викривлення в уяві про причастя є наслідком підміни понять, яке так вигідне алкогольним виробникам.

 

Людмила Лобачова

 

 У День пам’яті та примирення житомиряни зібралися біля Монументу Слави, аби вшанувати загиблих у Другій світовій війні. Мітинг-реквієм пройшов   8...
 Під час засідання виконавчого комітету Житомирської міської ради прийняли рішення про організацію та проведення загальноміського свята «Великдень у...