— Огірки ніколи не вирощую тільки одного сорту. Сію не менше чотирьох-п’яти. Одні на салат, інші для консервації, — каже 42-річна Ніна Степанишина з райцентру Андрушівка на Житомирщині. — Салатні огірки не можна закривати в банку. Мають тонку шкірку, яка від високої температури тріскається. Ті, що для консервації, можуть зіпсувати салат. Бо, буває, гірчать.
— Мій улюбленець — Запал F1, — продовжує. — Він поспіває на тиждень раніше решти сортів і не утворює насіння. Це й на живіт легше, і при консервуванні всередині огірка немає порожнини.
Для заготовок на зиму також підходять Зозуля, Зять, Каскад і Квартет. Вони не потребують особливого догляду й поспівають одночасно. Мають невеликі й колючі плоди.
— Якщо треба розтягнути терміни дозрівання, підійдуть Іра та Смарагд. Беру всі з позначкою F1. Це гібриди, виведені штучно, тому немає сенсу збирати з них насіння. Воно не дасть урожаю.
Салатний сорт Пікас достигає 55 днів. Виростає один плід до 200 грамів. Тонкошкурий і солодкий. Підходить для салату. Для консервування гострих маленьких огірків на закуску — пікулів. Підійде сорт Ліліпут. Доглядати за ним треба, як за звичайним. Виростають дрібні тверді плоди.
— Ніколи не турбуюсь про розсаду. Огірки сію одразу в землю. Насіння тричі замочую. Перший раз — з алое, другий — із сіллю, третій — із попелом. Все роблю без хімії. Розводжу у воді сік алое в пропорції один до одного, кладу насіння на ніч. Це його зміцнить і стимулюватиме ріст.
Перед посівом замочує насіння в сольовому розчині. У 1 л води додає 30 г солі.
— Для сівби відбираю тільки набубнявілі насінини. Вони дадуть гарний урожай. А ті, що ніяк не відреагували на солону воду — пусті. Тільки займатимуть місце.
Потім насіння опускає в розчин для збагачення корисними речовинами. 2 ст. л. попелу заливає 1 л води на 3 год. Промиває і сіє в землю.
Джерело: gazeta.ua
