Щоденно житомирянка Людмила Паламаренко вже протягом кількох років долає однаковий відрізок шляху до музичної школи, де працює викладачем. Проживає жінка усе життя у районі Польової.
Два місяці тому, повертаючись з роботи, її покусали бездомні собаки, які напали прямо під будинком постраждалої. Укуси вже майже загоїлися, залишилися рубці і десятки питань до місцевих посадовців, які ніяк не можуть вирішити питання з собаками, жертвами яких стають незахищені житомиряни.
Увесь лікарняний Людмила чергувала із перевязками й уколами в лікарні та походами по чиновницьких кабінетах. Сподівалася, що її біда не залишиться поза увагою, адже наслідки могли б бути куди страшніші. Власне, зараз жінка не може без остраху пройтися рідними вулицями, спеціально тримає напоготові сумку і планує як буде відбиватися у випадку нападів.
Крім особистих прийомів та зустрічей із заступником міського голови Кругляком та начальником житлово-комунального управління, вона за цей час встигла звернутися до свого депутата, зібрала підписи мешканців, направила звернення до в.о. міського голови Любові Цимбалюк. Людмила Паламаренко не просила відшкодувати кошти на лікування чи моральну компенсацію, а лише б проблема набула розголосу і відповідні органи відреагували на це.
Зараз Паламаренко налаштована більш радикально і готується судитися із міською радою, бо іншого вибору їй просто не лишили. У відповідях від управління освіти керівнику навчального закладу, що теж знаходиться в цььому районі, лише запропонували зв’язатися із іноземним фондом «Чотири лапи», але що може зробити у цьому напрямку влада міста – ні слова.
Окремої уваги заслуговує й те, як реєстрували звернення житомирянки в міліції після нападу. Каже, що дільничого на місці не було, хоча за графіком мав би бути, а заяву писала у відділку на Лесі Українки. Там разом з подругою довелося спочатку чекати поки їх вислухають, а потім міліціонер ще й на грубив, коли ті пожалілися, що в приміщенні навіть не було куди присісти. Описуючи ситуацію, що сталася з нею, Людмилі довелося відповідати на безглузді питання правоохоронця.
У пункті надання допомоги напередодні Паламаренко теж зіштовхнулася із неприємною реальністю – виявилося, що в наявності навіть нема усіх вакцин, які необхідно в першу чергу колоти людині після укусу бездомної собаки. Про те, що надалі усі витратні матеріали та препарати жінка купувала за свій рахунок, і так усім зрозуміло.
Зараз нарешті повертається до нормального життя і може нормально ходити, хоча до цього користувалася послугами таксі. При зустрічі пропонує пройтися рідним районом, аби журналісти на власні очі побачили, яка дійсна ситуація тут із бездомними собаками.
Прогулюючись між зупинками поблизу Сімейного ринку за кілька хвилин нараховуємо щонайменше 20 собак, які бігають зграями, обнюхують ноги та сумки перехожих. Чимало собак поблизу дитячого майданчика «Рудь».
Людмила пояснює, що у чотирилапих є кілька місць, які вони облюбували ще з літа. З настанням холодів стають більш агресивними і нападають на людей. Хтось може відмахнутися, а хтось вертається додому покусаний.
У розпорядженні Паламаренко кілька довідок від мешканців Польової, яких теж свого часу покусали собаки. Серед постраждалих і школярі, адже поблизу знаходиться два начальних заклади, керівники яких так само зверталися у міськраду. Ніякої реакції нема й донині.
Юлія ДЕМУСЬ
.jpg)
.jpg)
