Під вигуки \”Герої не вмирають\” житомиряни прощалися з 35-річним офіцером 95 бригади. ФОТО

 Свою долю він випробовував багато разів, але в День Соборності держави, яку захищав і боронив стільки років, серце прапорщика 95 бригади 35-річного Віталія Мазура зупинилося.

На полі бою поблизу Донецького аеропорту в населеному пункті Спартак отримав поранення об 11 годині. Лише під вечір бійця таки вдалося доставити у медичний заклад поблизу, а потім і в Дніпропетровськ.

Подробиці страшного бою, коли на них пішла уся ворожа техніка, згадує командир загиблого, майор Олександр Порхун. Точно сказати, яке поранення стало причною смерті, він сказати не може. Пояснює, що Віталій впав у кому, звідки, попри усі зусилля лікарів, витягнути вірного товариша так і не вдалося.

Старший брат Віталія бідкається, що втратили єдину опору в родині. Трьох дітей мати ростила самостійно, без батька. Віталій завжди мріяв пов’язати своє життя з військовою справою чи правоохоронними органами. На рідній Рівненщині закінчив ПТУ, потім пішов у армію і з того часу не залишав службу. В зону АТО відправився ще в березні, після чого двічі був у відпустці.

"Так значить треба було. От тягнуло його туди знову і він поїхав третій раз", – відзначає старший Мазур. До Житомира 13 батальйон повернувся на доукомплектування та перепідготовку у листопаді, а 18 січня знову вирушив на Схід. Через 4 дні Віталія не стало.

Під керівництвом Порхуна прапорщик служив з 2008 року. За весь час з ним не було ніяких проблем і для всіх був гарним наставником, щирим порадником. Командир навіть уявити не може, хто тепер замінить загиблого на посаді. Він не одноразово рятував у ході виконня бойових завдань своїх побратимів, надавав медичну допомогу, підтримував усіх.

В офіцера Віталія Мазура залишилася дружина й двоє дітей-школярів. У грудні минулого року під час урочистих заходів у драмтеатрі прапорщика відзначали грамотою облдержадміністрації. 

В інтерв’ю згодом він розповідав про перепідготовку десантників 13 батальйону 95 бригади на полігоні в Перлявці. Жартував, що навчити чомусь новому бійців, які півроку безперервно воюють, напевно, вже неможливо. Також Мазур констатував, що шаблони, за якими навчалися десантники до війни, відкинуті.  

Попрощатися із загиблим героєм у військову частину на Корбутівку зібралося сотні людей, серед яких рідні, друзі, військовій, активісти, волонтери, представники влади міста й області. Траурну процесію присутні супроводжували вигуками "Герої не вмирають".

Юлія ДЕМУСЬ