Мешканці Попільнянського району передали більше 30 відремонтованих авто для бійців. ФОТО

За рік війни на Сході України у Попільнянському районі, що на Житомирщині, об’єдналася велика кількість людей. За власні кошти вони скуповують легкові автомобілі, ремонтують їх та відправляють у зону АТО українським військовослужбовцям.

Чергову партію "допомоги на колесах"  демонстрували у райцентрі 17 липня, а вже на вихідних чотири автівки поїхали на передову. Їх основне призначення – забирати з поля бою та перевозити поранених,   а також можна використовувати для траснпортування бійців на завдання.

Отець Михайло із села Романівка в зону АТО їздив більше 20 разів. Саме йому селяни, працівники, фермери та підприємці довіряють передавати траснпорт та гостинці для військових. Аби не витрачати зайві кошти на пальне на кожну автівку окремо, вирішили, що повезуть їх однією вантажівкою. При цьому в Попільні не лише показували відремонтовані авто, але й влаштували концерт за участю колективів районного Будинку культури. "Водограй" та "Соколи" за кілька годин допомогли зібрати понад  тисяч гривень, за які придбають додатково усі необхідні речі для бійців і пальне для вантажівки.

Гроші у скриньки кидали перехожі і ті, хто цього дня приїхали на ринок. Кажуть, що по можливості завжди допомагають армії – коштами, продуктами. У багатьох в зоні АТО наразі друзі, рідні чи сусіди.

В Ірини Стародуб мобілізували сина Романа і тепер вона молиться за нього та усіх хлопців, що захищають країну. Жінка впевнена, що в цей складний час кожен українець повинен допомагати разом здобувтаи перемогу.

"Ми жили в мирній країні. Цей мир нам відвоювали наші діди, а тепер їх онуки знову змушені брати в руки зброю, – відзначає Ірина. –  Я горда, що і моя дитина зробить свій внесок у свою справу, але боюся за нього, переживаю. В нашій країні так багато мерзотників, яким байдужа доля цих хлопців і цієї країни. Поки старший син воює, менший – долучається до ремонту техніки. Я зі своїми колегами на роботі в дитсадку постійно збираємо продукти, кошти, якісь речі".

Отець Михайло розповідає, що цьогоріч планували в селі побудувати нову церкву, однак вирішили, що усі заощадження та пожертви витратять на потреби  військовослужбовців, адже це більш нагальна потреба. На Різдво наколядували  тисяч гривень, які пішли на АТО. Люди несуть священику УПЦ КП кошти в церкву чи навіть дають на дорозі.

"Є такі  старенькі, що кожного місяця віддають з пенсії хлопцям 300-400 гривень. Одна жінка винесла банку сала і каже, що сама на олії переб’ється, а військові хай їдять. Відгукується дуже багато людей і долучається до наших акцій та заходів, – додає о.Михайло. – На привеликий жаль,  але часом більш заможні люди роблять вигляд, що їх це не стосується. Я особисто звертався за допомогою до нардепа Ревеги. Пройшло 2 місяці, а реакції нуль. Писав йому повідомлення, дзвонив, спілкувався з помічником. Поки самі робимо все, що в наших силах".

Загалом громада Попільнянського району за весь час у зону АТО для 30, 26, 95 бригад передала вже більше 30 одиниць траспорту. Звичайні працівники підприємств після роботи їздять по селах і шукають підходящі автівки. Дехто погоджується віддати безкоштовно, хтось  – за ціною металобрухту, а є й такі, що хочуть заробити. Стан автомобілів дуже різний, але їм замінюють запчастини, фарбують і відправляють у бій.

Цього разу автомобілі лагодили силами мешканців Попільні, Анлрушок та Корнина. На черзі ще 4 авто для 44 бригади.

"Волонтер – це так само звичайна людина. І ми не кажемо, що можемо зробити все, але принаймні хоч щось робимо.  Для мене бійці в зоні АТО – це як діти в дитсадку. Вони так радіють кожній зустрічі і допомозі земляків з мирної території. Раніше ми возили щотижня в середньому 10 т продуктів. Зараз поїздки маємо раз чи двічі на місяць. Надходжень звісно менше, але люди не опускають руки. Господь не покине нас, бо з нами правда", – продовжує о.Михайло.

Його колега із Брусилівського району – о.Юрій, на потреби АТО віддав власний легковик і тепер по справах їздить громадським транспортом.

"У мене давно болить душа за тих, хто там стоїть за нас. На зборах ми вирішили, що маємо спільно збирати допомогу, хоча і до цього кожна громада відправляла вантажі на Схід.  Місяць тому я віддав свій ВАЗ. Він не новий, але трохи відремонтували і віддали хлопцям", – говорить о.Юрій.

Володимир Головаш – колишній військовий, а нині волонтер, який разом з сином їздив ремонтувати техніку на базу 95 бригади у східні регіони. Його спеціальність – "військовий технік", а зараз працює на цукровому заводі.  Чоловік вважає, що мобілізовані не винні, що змушені воювати в таких умовах, тому прості люди мають їм допомогти. Військовим важливо знати, що тут вони потрібні живими.

"У мене одного сина мобілізували. Зараз він ще проходить підготовку. Менший син закінчив агроколедж, молодий хлопець – 20 років, але вже ремонтував автобуси, двигуни в Слов’янську, Костянтинівці. Вдома ремонтую УАЗ для свого однокласника з 55 бригади, бо їм там не вистачає транспорту. Все з металобрухту вертаємо до життя разом з друзями. Бажаю, щоб назад бійці приїхали неушкодженими на наших машинах. От це найбільшим подарунком буде для всіх нас", – відзначає Головаш.

Юлія ДЕМУСЬ

Більше фото в альбомі Першого житомирського в соцмережі