\”Десантники не помирають, а йдуть на небеса\”: Житомир прощався зі снайпером 95 бригади

 На Сході країни у зоні АТО 26 січня загинув доброволець Анатолій Стратович. У серпні 52-річний житомирянин за власним бажанням поїхав на війну, бо відучував, що там більш потрібен, ніж на мирній території. Чекати його вдома залишилися мати, дружина, діти й онуки.

Чоловік гарно зарекомендував себе під час революційних подій, входив до місцевої "Самооборони" і понад усе хотів змінити систему та подолати корупцію. Вірив, що поки частина патріотів у східних регіонах відстоює цілісність країни, решта українців працюють над побудовою нової держави.

Прощання зі снайпером 95 бригади  відбулося 1 лютого на території військової частини на Корбутівці. Провести в останню путь його прийшли бойові товариші та активісти Майдану, "Правого сектору", "Самооборони", "Автомайдану".

Про Анатолія згадують тільки хороше і не можуть повірити, що такий першокласний фахівець зміг загинути на війні. Розповідають, що Стратович у минулому спецназівець і навчив не одне покоління. Під першу хвилю мобілізації не підпав через вік, але сам звернувся у військкомат і врешті відправився на передову.

Активіст Олександр Таргонський каже, що після Нового року зустрічав у центрі міста Анатолія, але й подумати не міг, що наступного разу прийде вже прощатися з ним. Також активіст пояснює, що напередодні до Житомира привезли тіло загиблого військовослужбовця і було визначено, що воно належить Стратовичу. Втім, свого сина та чоловіка рідні не впізнали, тож була надія, що він все-таки живий. Вже наступного дня волонтери із Дніпропетровська знову вийшли на рідних і друзів з інформацією, що Стратович таки загинув.

Після отриманого поранення в районі населеного пункту Спартак, коли десантнику надавали допомогу, його накрила ворожа міна.

Ховали Стратовича у закритій труні, поверх якої поклали блакитний берет  та прапор України, а по обидва боки процесії  йшли активісти із червоно-чорними прапорами.

Перед загиблим усі присутні на прощанні ставали на коліна і проводжали вигуками "Герої не вмирають".

"Десантники не помирають, а просто йдуть на небеса", – зауважив під час виступу один із військових та запевнив, що славне бойове братство героїв несе тепер варту згори.

Юлія ДЕМУСЬ