Вже 12 років у Житомирі виходить журнал «Світло спілкування». Нещодавно в обласній бібліотеці презентували 19 випуск видання, який вийшов тиражем 400 примірників.
Крім звичної прози та поезії талановитих житомирян і мешканців області, там можна переглянути роботи художниці Олени Славової, почитати духовні настанови священика Свято-Михайлівського собору о.Олександра, довідатися про унікальні пам’ятки від краєзнавця Георгія Мокрицького.
У розділі «Подих війни» опубліковані вірші десантника 90 батальйону Станіслава Паплінського. Військовий родом із Київщини, у серпні 2014 року у складі 95 бригади, куди мобілізувався "добровольцем" , відправився у зону АТО.
Під час виконання бойового завдання в районі Донецького аеропорту у січні 2015 року Станіслав разом з іншими бійцями батальйону потрапив у полон терористів. Звідти його вдалося звільнити лише через 197 днів.
Саме в полоні Станіслав написав більше сотні віршів. Їх присвятив своїм побратимам і в них ділився переживаннями. Після повернення в Житомир Паплінський частину віршів опублікував у соціальній мережі, деякі з них з’явилися й на сторінках журналу.
.jpg)
За словами редактора Григорія Цимбалюка, наразі вся країна переживає трагічні події, тому залишатися осторонь не можуть навіть митці. Починаючи з цього номеру, на сторінках журналу публікуватимуть історії про героїв – загиблих у зоні АТО земляків.
Зокрема, спогади рідних та друзів про загиблих десантників Віталія Дульчика і Артура Пушанко можна прочитати вже зараз.
Під час презентації присутні хвилиною мовчання вшанували усіх бійців із Житомира – військових 95 і 30 бригад, а також добровольчих батальйонів, які загинули на Сході країни за мирне небо над своїми співвітчизниками.
Відзначимо, що матеріали в журналі всі автори розміщують безкоштовно і так само без оплати працює команда його творчів на чолі із Цимбалюком.
Юлія ДЕМУСЬ
НОЧЬ ПЕРЕД НЕ СОСТОЯВШИМСЯ ОБМЕНОМ
Затянулось время вдвойне
Спят ребята за день все устали
Только сон не приходит ко мне
Мне на завтра обмен обещали
Как хочу я забыть про войну
И смогу ли забыть? Не известно
Как я был на Донбассе в плену
Как я жил в этой камере тесной
Я терпенья не много займу
Почему все идет по спирали?
Просыпаюсь я в том же плену
Мне на ЗАВТРА обмен обещали
С. М. ПАПЛИНСКИЙ
МОЯ ДОСАДА
Съедает медленно меня моя досада
Не в силах успокоить свой душевный плач
Той ночи ужас, вспоминаю глядя
На перевернутый вверх дном тягач
В ночном пути туман нас озадачил
На край обрыва нас дорога привела
Смягчила мне удар моя удача
Друзей с собою смерть уволокла
Как будто лег тогда
И лишь теперь проснулся
Семь недель спустя
За вами я вернулся
Мои друзья
Не ешь меня прошу моя досада
Душевную смогу скрывать я боль
Наивысшая мне вручена награда
Мне жизнь была подарена судьбой
Как будто лег тогда
И лишь теперь проснулся
Семь недель спустя
За вами я вернулся
Мои друзья
С. М. ПАПЛИНСКИЙ
Принимать нужно все настоящее
В глубине неизвестности холодно
На краю размышления ветрено
В безысходности серо и облачно
Кем предательство было создано?
Ясный день быстро стал ночью зябкою
Пень гнилой не пустил корни новые
Не рубите с плеча речью краткою
Не сулите вы речью медовою
Не возможно вернуть время прошлое
Улетела душа в небо ясное
Принимать нужно все настоящее
Хоть жестокое хоть прекрасное
С. М. Паплинский
КИБОРГАМ
Горы бетона, груды метала,
Раньше тут был терминал,
Земля от разрывов минных устала,
Смерть в себя воздух впитал.
Ребята стояли, приказ выполняли,
Никто не решился бежать,
Три этажа после взрыва, в подвале….
Вместе с телами лежат.
Кто то по трупам шагал по погоны,
Кто то медали искал,
Стены запомнили крики и стоны,
Тех кто до смерти стоял.
Вас убивали, Ваш дух не сломали,
Быстрее ломался метал,
Противники КИБОРГАМИ Вас называли,
И каждый враг вас уважал.
С. М. ПАПЛИНСКИЙ
ПОСЛЕДНИЙ БОЙ
Ночной подъем пора на выезд
Гони водитель!!!! Наших бьют
Не дотянули 200 метров…
Противник оборвал наш путь
Пробитый бак огнем охвачен
Стального монстра пыл угас
Последний путь ему назначил
Под траком взорванный фугас
Сквозь рев мотора долетает
Израненного друга стон
И лишь проснувшись понимаешь
Опять мне снился тот же сон
С. М. ПАПЛИНСКИЙ
