До наукового вивчення старожитностей Житомира у цьому році долучився й відділ досліджень Житомирського обласного краєзнавчого музею.
Упродовж польового сезону співробітники відділу, виконуючи низку планових завдань, здійснили обстеження схилів підвищень лівобережної частини струмка Рудавки на ділянках, які раніше з певних причин, археологічно не вивчалися. В результаті отримані дані щодо заселення цих територій у різні проміжки часу, зібрані цікаві артефакти. Про це повідомив О.О. Тарабукін – старший науковий співробітник відділу досліджень об’єктів культурної спадщини та науково-методичної роботи з музеями.
26 липня, на північно-західному схилі високої безіменної гори в районі католицького костелу було знайдено срібну польську монету півгрош (півторак) Сигізмунда – ІІІ (1587-1632) карбовану у 1626 р. Круглої форми, діаметром – 1,9 см, товщиною 0,08 – 0,1 мм. Поверхня потерта, місцями літери не читаються і зображення не проглядаються, помітні сліди корозії. На аверсі зображення лілеєподібного хреста на сфері у три кола. У верхній частині внутрішнього кола ліворуч і праворуч від хреста дві цифри – 2 та 6, якими позначали останні цифри року карбування монети. По периметру монети, вздовж краю, починаючи від хреста праворуч, кругова легенда, розділена у нижній частині тавром: *MONENO [ ? ] REG POLO* (нова монета Польського Королівства). На реверсі центральну частину займає герб Речі Посполитої, розділений на чотири частини, який вінчає корона. По периметру вздовж краю монети, починаючи від корони праворуч, кругова легенда розділена у нижній частині тавром: SIGIS 3 DG [ ? ] REX PMDL (Сигізмунд – ІІІ, Божою милістю король Польський, Великий князь литовський).
14 вересня, на північному схилі Замкової гори знайдено скребок. Виготовлений із кременю сірого кольору із смужками більш світлого та темного відтінків. На поверхні частково збереглася жовнова кірка. В плані витягнутої підовальної форми. Нижня частина пласка. По периметру скребок оброблений віджимною ретушшю. Розміри: довжина 2,9 – 3 см, ширина 1,8 – 2,4 см, товщина 0,8 – 0,9 см. Скребки використовувалися у побуті для обробки шкіри, рогу, кістки, дерева. Належить до предметів пізньотрипільської культури доби енеоліту – ранньобронзового віку.
Слід також звернути увагу й на деякі артефакти, виявлені на території Замкової гори влітку цього року так званими “чорними копачами”. На жаль переважна більшість цих предметів безслідно зникають у невідомому напрямку. Але один з них, який для них не представляв цінності і невдовзі міг опинитися на смітнику, врятував і передав до відділу житомирський шанувальник старовини і громадський активіст В.М. Потапенко. Це фрагмент невеличкого бронзового виробу кулястої форми порожнистого в середині, у верхній частині якого впаяне вушко округлої форми із наскрізним отвором. Ідентифікується як бубонець (дзвіночок). Розміри: висота збереженої частини – 1,3 см, ширина 0,6 – 1,6 см, вушко діаметром 0,5 – 0,6 см. Мав багатоцільове призначенн.
Міг, зокрема, використовуватися як ґудзик, бути елементом декору головного убору, верхнього одягу, взуття, кінської упряжі, входити до складу набірного намиста, у якості ударного музичного інструменту, як засіб для соколиного полювання для визначення місця знаходження мисливського птаха, а також як оберіг, за допомогою якого відганяли злих духів.
Археологічні знахідки виявлені в історичній частині м. Житомира упродовж 2016 року: 1 – Бубонець (дзвіночок), 2 – Крем’яний скребок, 3 – Свинцева князівська печатка ХІІ ст., 4 – Польська срібна монета півгрош 1626 р.
Неабиякий інтерес серед знахідок “скарбошукачів” представляє князівська печатка давньоруського часу, яку тоді ж було знайдено на схилі Замкової гори. Її зображення випадково вдалося “виловити” в інтернет-мережі. Печатка свинцева округлої форми, діаметром близько 2,1 см. На лицевій стороні ростове зображення святого Федора з німбом, який у правій руці тримає спис, а лівій – щит. На звороті напис у три рядки: Дъ / нъсл / ово. Печатка безсумнівно могла належати особі князівського роду, який отримав при хрещені ім’я свого духовного патрона – Святого Федора.
Оскільки Житомир в ті часи розташовувався у межах Київського князівства, власником печатки, міг бути представник великокнязівського престолу у Києві. Нам вдалося відшукати дві особи, які певною мірою могли бути власниками зазначеної печатки. В їх числі Мстислав – І Володимирович (Великий) [1076-1132 рр.], який посідав великокнязівський Київський стіл упродовж 1125 – 1132 років. Другий – Мстислав Ізяславич [1125/1126-1170 рр.], який декілька разів з перервами, у силу різних обставин, у тому числі військових сутичок, займав великокнязівський стіл упродовж 1159, 1167-1169, 1170 рр. Цікаво, що їх поєднує приналежність до одного могутнього роду Мономаховичів, а з другого – обидва в хрещені отримали ім’я Федора. І, по-третє, печатки з наведеними вище параметрами, хоча й з деякими відмінностями, використовувалися зазначеними князями при житті, особливо у київський період їх правління.
Читайте також: У Краєзнавчому музеї розповіли про дослідження підземних таємниць історичної частини Житомира.
Сам факт знахідки такої печатки може, зокрема, свідчити, що Житомир належав до низки важливих населених пунктів Київської Русі, які знаходилися під юрисдикцією київського князя. В ньому, можливо, перебували представники правлячої верхівки – князі або бояри. Висновки не є остаточними, у процесі пошуку дані будуть уточнюватися. Прикро одне, безцінний артефакт, який міг би зайняти достойне місце в майбутній музейній експозиції, яка висвітлюватиме історичне минуле Житомира, спритними дільцями скоріш за все збутий з аукціону і, можливо, втрачений назавжди.
