Майбутні журналісти – студенти інституту філології та журналістики Житомирського державного університету ім. Івана Франка 25 квітня зустрілися із Лесею Воронюк-Волошиною – українською письменницею, журналістом і сценаристом телеканалу СТБ.
Зокрема, вона завітала до Житомира з презентацією своєї прозової збірки «Записки на зап’ястях», а також провела практичний семінар на тему «Сучасна практична журналістика в Україні».
В Житомирській області письменниця вперше представляла свої книги у 2011 році під час проекту «Міст добра заради життя» ЖОМГО «ХХІ покоління», що виступила ініціатором і даного візиту.
Спочатку пані Леся читала уривки зі своєї збірки, яку можна було придбати за 25 гривень, а потім ділилася секретами професійної журналістики.
«Журналісти – це останні романтики. Нормальні люди в журналістику не йдуть. Так кажуть і це правда, – констатувала журналістка з досвідом Леся Воронюк на зустрічі в Житомирі. (З 2005 до 2011 року вона працювала журналістом новин телевізійної служби «Чернівецький репортер», була автором культурно-історичної передачі «Невідомі Чернівці». З 2011 року – журналіст і сценарист телеканалу СТБ). – Ви повинні знати, що журналістика – це перш за все ненормований графік і робота у вихідні та свята. Коли всі відпочивають чи святкують, ви маєте писати чи знімати сюжет про це. Проте, йдучи у журналістику, треба знати не лише свої обов’язки, але й права, озброївшись законодавчою базою у цій сфері. Ви маєте знайти таку редакцію чи телеканал, де вам буде працювати найкомфортніше. Не треба говорити про залежні чи незалежні ЗМІ, бо в Україні обидва поняття трактуються не правильно. Перші – це ті, що залежні від влади, так звані провладні, а інші – не незалежні, а просто опозиційні і мають власника. Тому варто обрати те ЗМІ, що максимально збігається з вашими поглядами чи думками, і де на вас не тиснутимуть. Якщо знайти таке місце не вдається, можна піти і інтернет-простір і писати про те, що замовчується чи не афішується. Однак у такому випадку є свої нюанси».
Крім порад, журналістка поділилася зі студентами, як їй вдалося потрапити на СТБ і що обрала цей канал, адже там найбільше створюють власної продукції і є поле для творчості. Також вона відзначила, що на СТБ вона забезпеченіше матеріально більше ніж письменниця чи журналістка, але все ще мріє, що колись зможе забезпечити усі свої потреби.
Нині вона працює журналістом і називає це роботою, яку повинна виконувати, та пише власні твори та видає їх. Між літературою і журналістикою визначає єдину грань – це настрій. Журналістів і студентів називає стрижнем суспільства, бо за ними майбутнє і за ними всі йдуть.
Юлія ДЕМУСЬ
