Home Події ”Слухаю все. Музика мене надихає”, – молодий художник Віктор Грінчишин. ФОТО

\”Слухаю все. Музика мене надихає\”, – молодий художник Віктор Грінчишин. ФОТО

484

Він малює з самого дитинства і радіє, що у його житті були люди, які допомогли розвинути цей талант і повірити в себе. Багато своїх робіт молодий художник Віктор Грінчишин з Бердичева, який наразі навчається в ННІ філології та журналістики ЖДУ ім.І.Франка, дарує друзям. Інколи малює на замовлення, але здебільшого мова йде про портрети олівцем, живопис.

Загалом хлопець відзначає, що не зациклюється на якійсь певній техніці і чи тематиці, а створює картини залежно від настрою.  Професіоналом себе не вважає, адже скільки людина живе – стільки й навчається, а нині як ніколи багато можливостей для саморозвитку і пошуку себе в інших сферах діяльності.

"Народився я 9 березня. Ще маленьким брав у руки олівець і щось там грамузяв. Мама на це звертала увагу і часто розпитувала, що я малюю. Я був середньою дитиною в родині і якось ріс сам по собі. Мені ніхто не забороняв малювати, тому було багато різних малюнків у період з 5 до 8  років. В початковій школі на уроці образотворчого мистецтва показав свій малюнок вчительці, а вона сказала, що то я не я малював. Потім було навчання в Бердичівській художній школі, а після закінчення 11 класів я відправився в Полтаву. Через проблеми зі здоров’ям  не вдалося закінчити навчання на архітектора, – пояснює Віктор. –  На парах з літератури у своєму нинішньому вузі я бувало робив замальовки прямо в зошиті для лекцій. Викладач розповідав про козаків, а я одразу це малював. У мене багато  робіт в ч/б. Дещо зберігаю і публікую в соцмережі, але  також просто роздаю малюнки людям. Все, що зображую на папері, переважно йде з голови, але хочу розвинути мислення гіперреаліста, аби передавати дійсність такою, як вона є. Я багато слухаю музику. Слухаю все, адже вона мене надихає. Так сталося, що в певний період я і сам почав займатися музикою і зараз навіть дещо пишу сам. У мене брат ходив у музичну школу, але великого інтересу в нього до цього не було, тому я сказав, що або він сам грає на гітарі, або я заберу її собі. Так поступово почав опановувати цей інструмент і записав кілька власних композицій. Намагаюся поєднувати все – спорт, музику, малювання, але через навчання та різні життєві обставини не завжди це вдається. Раніше мав виставки у художній школі, в Полтавському університеті, а зараз поки над цим не задумуюся".

Під час навчання в ЖДУ ім.І.Франка Грінчишин розробив  не традиційний метод подачі матеріалу для школярів. Темою проекту була творчість Василя Симоненка  –  його лірична колискова "Лебеді материнства".

"Завдяки власним спостереженням я переконався, що більша частина дітей з легкістю розвиває рівень пам’яті та естетично виховуються саме через музику.  Саме вона і стала моїм провідним елементом у методі. У 21 столітті налічується безліч жанрів та напрямків у музиці, але переважно  – це рок, реп ( хіп-хоп культура) Я поєднав поезію В. Симоненка з музичним супроводом, який легко підкреслює колорит колискової і за допомогою власного голосу записав її. Таким чином вдалося створити композиції, яка на даний час допомагає краще засвоювати матеріал у 34-х школах області", – додає Віктор.

Юлія ДЕМУСЬ

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here