Микола Череднік

блоги

16.03.2017 - 11:03 Вартість проїзду в маршрутках має відповідати якості послуг, а не забаганкам перевізників.

Останнім часом було багато розмов про можливе підвищення вартості проїзду у Житомирських маршрутках. Це питання є актуальним для житомирян, адже важко назвати громадський транспорт міста комфортним та зручним.

Якщо житомирські чиновники та депутати міської ради все ж таки дозволять перевізникам збільшити вартість проїзду, що це означатиме для пересічних мешканців?

Начебто причиною для підвищення вартості проїзду є зростання вартості матеріальних ресурсів, паливно-мастильних матеріалів і ремонту транспорту. Хоча вартість палива, у зв’язку із здешевленням долара, навіть зменшилася. Щодо інших витрат – вони явно не збільшилися на 60 %. Адже саме на 60 % планується збільшити вартість проїзду.

Чи стоїть за збільшенням проїзду економічне обґрунтування? Скоріше за все, ні. Адже розрахунку кількості пасажирів, яку перевозять маршрутки, немає. Відповідно, не знаючи пасажиропотоку у маршрутках, неможливо робити жодних економічних розрахунків. Тому розмови, що саме 5 гривень – це обґрунтований тариф – маячня!

У сфері перевезень обертаються досить великі кошти, і власники маршрутів однозначно не працюють у збиток. Виручка, яка практично ніким не контролюється, – це сотні тисяч, а можливо і мільйони, гривень!

Так склалося історично, що власники маршрутів є або представниками влади, або дуже наближеними до неї людьми. Відповідно міська влада діє не в інтересах пасажирів, а відстоює та переживає за перевізників та їхні прибутки. Якби місцева влада в особі профільного заступника міського голови та начальника управління транспорту міської ради відстоювали та думали про мешканців міста, то питання мало б стояти по-іншому: якість послуг, а вже потім економічне обґрунтування вартості проїзду. Коли маршрутки будуть чистими, взимку теплими, а влітку обладнаними кондиціонерами, не будуть їздити переповненими пасажирами, наче шпроти в банці, їздити відповідно до графіку руху, особливо у вечірній час, коли водії будуть охайними, не грубитимуть та видаватимуть квитки – тоді можливо обговорювати збільшення вартості проїзду.

А те, що зараз нав’язується житомирянам, це підвищити вартість проїзду, але залишити незмінною якість послуг. Це недопустимо та неприйнятно. І, якщо це відбудеться, тоді стане очевидним в чиїх інтересах працює влада.

08.03.2017 - 09:18 ВИННІ ЗА РОЗРУХУ ЖИТОМИРСЬКИХ ТРОТУАРІВ ПОВИННІ ПОНЕСЛИ ПОКАРАННЯ.

Минулого року я писав про реконструкцію тротуарів та укладку нової плитки (ознайомитися можна тут). Восени було очевидно, що роботи не виконають у встановлений термін. Хоча було сподівання, що роботи із запізненням, але завершаться до кінця року. В кінці 2016 року я прогнозував, що навесні можна буде зробити певні висновки про якість робіт. На жаль, тоді я навіть не міг уявити, що реконструкція має усі шанси затягтися на рік. Не будучи фахівцем у будівництві, навіть візуально без спеціальних експертиз можна впевнено стверджувати, що роботи виконані неякісно! Це стосується практично усього. На кожній ділянці можна побачити, що робилося усе абияк. Складається враження, що контролювати підрядників доручили «сліпому» чиновнику. Нова плитка, звісно, краща старого асфальту, але мільйонів, які на неї витратили, вона однозначно не вартує.

Взимку 2016 року я робив депутатських запит для отримання електронного варіанту договорів з підрядником. Однак, для цього міська рада, в особі першого заступника міського голови, захотіла отримати 1574 грн. Оцінивши кожний аркуш договору в 5 грн! І мова не йшла про копіювання документа, а надсилання електронного варіанта договору. Тобто додаткових витрат міський бюджет не поніс би. Вже тоді було зрозуміло, що договори з компанією, яка виграла тендер по укладці плитки, приховують від громадськості «за сімома замками». Напевно, є що приховувати!

Кожного дня дивлюся на ділянку вул. Київської, від ЦУМа до вул. Покровської. Складається враження, що це смуга перешкод для військових, а не тротуар. Хочеться плакати, коли бачиш, що там відбувається. І чиновникам начхати, що це одна з центральних вулиць – обличчя міста – якою щодня, долаючи перешкоди, ходять тисячі житомирян.

Якби хтось із підприємців біля свого магазина зробив щось подібне, міські служби відразу виписали б йому немаленький штраф. Але чому прості люди мають страждати, а ніхто з чиновників, які займалися цими роботами, не несе відповідальності? Чому безкарність і далі процвітає?!

Є дуже багато запитань, на які намагаються приховати відповіді. Але я все одно домагатимуся документів і договорів на роботи по укладанню тротуарної плитки. Я повторно офіційно звертаюся до перших осіб міста, щоб вони надали інформацію про договори та технічну документацію на роботи. І якщо там справді будуть виявлені порушення, неодмінно звертатимуся як до громади міста, так і до правоохоронних органів, щоб ті, хто це допустив, стали відомими громаді та понесли відповідальність згідно із законами України. Ми, житомиряни, не можемо допустити, щоб люди, які розмінюють інтереси міста на свої власні, продовжували і надалі сидіти в теплих кріслах. Працюючи абияк, а деколи шкодити і не нести при цьому особистої відповідальності.

16.01.2017 - 12:50 ПРО БЮДЖЕТ УЧАСТІ

У 2016 році житомиряни добре вивчили такі слова, як партисипаційний бюджет, громадський бюджет або бюджет участі. Хоча ще три роки тому всього декілька людей в Україні знали значення цих слів.

Цьогорічний бюджет участі – це перший досвід запровадження механізмів прямої демократії унашому місті. І це чи не єдине, за що можна похвалити місцеву владу в 2016 році. Бюджет участі допомагає розвивати демократію та активізує громаду міста, хоча при цьому він одночасно і прикриває корупцію. І про це піде мова далі.

Бюджет участі – це крок до розвитку міста

Бюджет міста – не власність міського голови, начальника управління фінансів, депутатів або будь-кого іншого. Бюджет міста – це власність усіх житомирянам, які періодично на виборах обирають тих, хто буде правильно витрачати ці кошти в інтересах громади.

Бюджет участі є прямим методом впливу на те, куди буде витрачено частину міських грошей. Завдяки механізму партисипаційного бюджету вдається використовувати гроші найбільш ефективно. Громада сама показує, які проблеми є актуальними у місті, сама знаходить шляхи їх вирішення і сама ж контролює хід робіт.

В країнах Західної Європи давно зрозуміли ефективність такого механізму і поступову збільшують об’єми коштів, які виділяють для громадських бюджетів.

Те, що у Житомирі з`явився бюджет участі, є досягненням громадських активістів, в перше чергу, Артема Шелестюка, який був локомотивом, що тягнув цей проект. Також варто відмітити міського голову Сергія Сухомлина, який сприяв та підтримував ініціативу активістів. До того, щоб бюджет участі в Житомирі відбувся, долучилося набагато більше людей. Але без позиції міського голови цього б проекту не відбулося.

Міська влада та її виконавчі органи з усіх сил намагалися загальмувати бюджет участі у Житомирі. Але він вдався і це найголовніше!

Бюджет участі є корисним для влади, він допомагає відволікти увагу від корупції!

На бюджет участі було виділено 9 млн грн. Звісно, для пересічного житомирянина це надзвичайно велика сума грошей. В той же час бюджет міста в 2017 році складає 2,3 млрд грн. А бюджет розвитку міста – близько 300 млн грн.

Бюджет участі – це зовсім незначна частина бюджету міста. І багатьом міським головамвін допомагає вирішити відразу декілька завдань:

–         відволікти увагу громадськості від того, як будуть витрачатися і на що підуть інші 99% бюджету міста;

–         створити у мешканців міста уявлення, що вони реально розпоряджаються міським бюджетом;

–         підвищити свій рейтинг і підтримку.

Рекламна кампанія, яка проводилася в місті протягом декількох місяців, привертала увагу житомирян до бюджету участі. Але в той же час ніхто не звертав уваги, як розподіляється інша набагато більша частина коштів громади.

Знову повторюся, бюджет участі у Житомирі це #ПЕРЕМОГА, можливо навіть єдина перемога міської влади за минулий рік.

Для того, щоб виростити щось корисне, потрібно багато часу та зусиль, лише бур’яни ростуть самі по собі. Це стосується і партисипаційного бюджету у Житомирі та процесу його впровадження.

Звісно, 2017 року бюджет участі має бути доопрацьований. В перше чергу, потрібно збільшити кількість заявок, а також збільшити активність житомирян у голосуванні за проекти.

Для цього процес голосування потрібно зробити максимально зручним для громадян. У час інтернет-технологій потрібно забезпечувати можливість онлайн-голосування. Наразі вже відпрацьовані технології та механізми його реалізації та унеможливлення накручування голосів. При цьому варто залишити та збільшити кількість пунктів для голосування бюлетенями.

Аналізуючи минулорічний бюджету участі, цього року доцільно внести певні зміни до самого механізму.

1. Розділити проектні заявки на категорії великі та малі проекти.

Усі проектні заявки потрібно ділити на малі та великі,відповідно до вартості проекту. Адже ситуація, коли проект вартістю в мільйон гривень конкурує з проектом, бюджет якого 50 тис. грн, нагадує коли 40 кг боксер виходить на ринг проти спортсмена вагою 120 кг. Шанси мають бути рівними й усі повинні змагатися у своїй категорії.

2. Варто запровадити географічний поділ проектів.

Уявіть ситуацію, коли за підтримку житомирян змагається проект міського значення, наприклад, створення молодіжного центру, будівництво скверу, облаштування зони відпочинку в центрі міста з проектом, який стосується конкретного району або навіть конкретної вулиці, наприклад, облаштування дитячого або спортивного майданчику чи створення скверу у спальному районі. Ці проекти не можуть змагатися на рівних, адже в будь-якому випадку перевагу отримуватимуть загальноміські проекти.

Механізм може бути наступний: зі 100 % коштів бюджету участі 30% розподіляти виключно між загальноміськими проектами. Місто поділити на декілька ділянок і решту коштів розподілити між цими ділянками. Якщо таких зон буде 7, тоді кожна отримає по 10 %. Проекти в кожній зоні будуть конкурувати виключно між собою. Це дозволить рівномірно розподіляти проекти по території усього міста. Кількість таких зон і відсоткове співвідношення потрібно детально продумати та обрати найбільш ефективний варіант.

Бюджет участі звісно може слугувати інструментом відволікання уваги громада від того, як витрачається 99 % бюджету міста. Попри це, бюджет участі є інструментом прямої демократії, який сприяє розвитку міста та його мешканців. Чим раніше люди почнуть розуміти, що не існує ніяких грошей міста, а є лише кошти платників податків, і що бюджет міста не належить чиновникам та політикам, а є власністю усій громаді, тоді до політиків будуть інші вимоги.

При провадженні таких інструментів, як електронні петиції, бюджети участі тощо, люди будуть розуміти, майдан та шини – це не єдиний і не найкращий інструмент впливу на владу.

18.10.2016 - 23:40 ТРОТУАРИ ПО-ЖИТОМИРСЬКИ: ЗРАДА ЧИ ПЕРЕМОГА?

У статті не йде мова про корупцію, немає імен, прізвищ, посад і звинувачень. Не можна виключати недбальство та недопрацювання, яке може здатися схожим на зловживання владою. Чим це є, мають з’ясовувати відповідні органи. Я лише висвітлюю власну точку зору та позицію.

 

Мова піде про тротуари, які активно почали реконструювати у Житомирі.

 

Тротуарний бум охопив не лише Житомир, а й усю Україну. В містах, завдяки децентралізації, з’явилися кошти, які вкладаються в інфраструктуру.

Більшість міст розпочали роботи з реконструкції/будівництва тротуарів у травні і до початку жовтня виконали проекти. Важко знайти міста в Україні, де роботи по укладанню тротуарної плитки розпочалися у вересні. Зазвичай такі об’єкти «заморожувалися» до наступного року.

У Житомирі ж реконструкція тротуарів розпочалася у серпні і триває досі. Хоча доцільніше було б перенести реконструкцію на 2017 рік.

Як житомирянин, скажу: на вулицях, де відбувається реконструкція, тротуари були однозначно не найгіршими у місті. В окремих частинах (там, де приватні підприємці робили їх біля своїх закладів) вони були в дуже хорошому стані і не потребували невідкладного ремонту. Є логіка та здоровий глузд у тому, щоб на центральних вулицях плитка була одного стилю, але чому такий поспіх? Це питання було не критичним і реконструкцію можна було відкласти, зважаючи на дефіцит часу для реалізації.

І це є перша груба помилка – невдала пора року для початку будівельних робіт.

Все почалося з тендера!

У житомирській області працює один із лідерів по виробництву тротуарної плитки в Україні. І щоб у цьому матеріалі ніхто не розгледів прихованого змісту, надалі називатиму його підприємством А.

Підприємство А, враховуючи зручне географічне розташування, власну репутацію та бажання зробити у Житомирі справді якісні та красиві тротуари, розраховувало брати участь у тендері. Його представників запевнили, що тендер буде проведений у системі Prozorro, на який вони й очікували. Але тендер не відбувся у вищезгаданій системі!

Після результатів тендера був скандал, пов’язаний із тим, що другий учасник тендерних торгів, компанія «Фаворит», звинуватив управління капітального будівництва міста Житомира у непрозорості. За словами представників компанії, їхня ціна була значно нижчою від компанії, що перемогла. Детальніше з позицією компанії «Фаворит» можливо ознайомитися тут.

Враховуючи масштабність проекту та вартість робіт, а це 27,7 млн грн, у тендері брали участь лише дві компанії. Чому ж організатори тендера не допрацювали і не залучили підприємства із Житомирщини? Чи це робилося навмисно, бо переможця визначили задовго до проведення тендера? Це також наштовхує на різні думки.

 

Хто ж цей щасливчик, що переміг?

Тендер виграло ТОВ «Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія» з м. Пустомити Львівської області.

За інформацією видання «Наші гроші», ТОВ «Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія» було зареєстровано у лютому 2013 року у Пустомитах студенткою-стоматологом Роксоланою Трухан та мешканцем села Підгороднє (Золочівський район Львівської області) Володимиром Ярішем.

Якщо подивитися, що видають пошукові системи за запитом ТОВ «Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія», то це переважно інформація про перемоги в дуже сумнівних тендерах. Наприклад:

  1. Близькі фірми «розпиляли» понад 20 мільйонів на школу в Сокальському районі.
  2. ЛОДА віддала ще 15 мільйонів невідомій фірмі з мінімальним досвідом.
  3. Каналізацію за 18 млн грн у Турці збудує конезаводчик, який лише на початку року придбав будфірму.
  4. Близькі фірми «розвели» ЛОДА за старою схемою на 8-мільйонне замовлення.
  5. Дві фірми з одного кубла «розіграли» 40 мільйонів від облдержадміністрації.

І цій компанії довірили реконструкцію житомирських тротуарів. Хороший господар, почитавши відгуки та інформацію, яку показують пошукові системи по цій компанії, не довірив би їм мішати будівельну суміш, не говорячи вже про реконструкцію тротуарів у центрі міста.

Але міська влада вирішила інакше. Ба більше, компанія була високо оцінена у своїй професійності лише по тому, що вони поцікавилися можливістю виконувати роботи вночі.

Після проведення тендера, в інформаційному просторі міста почала з’являтися інформація про унікальну плитку, якою облаштовуватимуть житомирські тротуари.

Як зазначав міський голова, плитку було вибрано з буклету однієї з українських компаній. За дивним збігом обставин це був саме буклет підприємства А із Житомирщини, яке не допустили до участі в тендері. Підприємству А задовго до цього телефонували та детально цікавилися розмірами саме тієї плитки з буклету. Знову ж таки це змушує багато над чим задуматися!

1у

Це фото з того самого буклету, з якого обиралася плитка. Виготовляється вона у Житомирській області. Плиткою «Сіті» декілька років тому навіть було облаштовано частину одного із житомирських тротуарів.

Представники підприємства А в попередніх розмовах з представниками житомирської влади радили використовувати у Житомирі саме такий тип плитки у трьох кольорах. Вийшло так, що хтось щось десь чув, але в суті не розібрався. Плитка, яка була на буклеті, має назву «Сіті» і виготовляється на якісному німецькому обладнанні у трьох різних розмірах (на фото видно). Крім естетичного вигляду, який дають різні розміри плитки, таким чином досягається збільшення ресурсу її експлуатації, шляхом розподілення маси, яка діє на плитку. Три сірих відтінки плитки – це не три різних плитки, а три кольори, реалізовані на одній плитці. Така плитка виглядає краще, імітуючи природний камінь. У цьому є і практична сторона: на такому покритті бруд та сміття менш помітні.

У Житомирі укладають скопійовану плитку «Сіті» в одному розмірі (20х40 см). І розмови про унікальність плитки є пустим піаром.

Будь-яка копія є гірше оригіналу.

 

Але це ще не все!

Йшла мова про те, що підприємство, яке виготовляє плитку для Житомира, замовило спеціальні й унікальні прес-форми у Європі. Якісні прес-форми справді виготовляються у Європі. Німецька компанія RAMPF є виробником № 1 прес-форм у світі для тротуарної плитки.

Прес-форми для плитки, яка укладається на житомирських тротуарах, не були виготовлені у Німеччині! І ось чому. Час на виготовлення такої форми у Німеччині складає від 6 до 9 місяців (через чергу замовлення). Через те, що форми виготовлялися в обмежені терміни (2-3 тижні), скоріше за все, вони були виготовлені у Туреччині. З першого погляду, це не має суттєвого значення. Адже у чому зв’язок між якістю тротуарів і країною-виробником прес-форм? Але від якості прес-форми на пряму залежить якість плитки та тротуарів, які нею викладені. Якість прес-форми визначається якістю сталі, з якої вона виготовлена, та якістю загартування форми. У процесі виробництва прес-форма знаходиться під дією високого тиску. Якщо її якість погана, в процесі експлуатації вона деформується. Це призводить до того, що плитка, виготовлена в різний час, має різні розміри. При укладці рівно її покласти стає неможливим (лише якщо підрізати кожну плитку окремо, а цього в Житомирі не роблять).

Але і це не найбільші гріхи підрядника.

 

Склад плитки

Плитка, яка укладається на житомирських тротуарах, відрізняється гладкістю поверхні. Це свідчить, що в її складі присутня велика кількість піску. Саме від співвідношення каменю та піску залежать основні показники плитки, такі як міцність і зносостійкість. Підприємство-виробник для зменшення собівартості плитки додає більше піску, який намивається з Дніпра, замість каменю, який доставляється із Житомирщини. До речі, возиться він із родовищ підприємства А. Це погіршує якість плитки і у зимовий період робить її слизькою.

 

Недотримання технології

Плитку у Житомирі почали укладати на 3-5 день після її виготовлення. Тротуарна плитка, яка виготовляється на новій прес-формі, зазвичай витримується на підприємстві протягом 28 днів. За цей час зразки досліджуються у спеціальних лабораторіях за різними показниками (стійкість до вологи та морозів, міцність, зносостійкість тощо). І лише коли всі показники у нормі, плитку відвантажують.

Чи проводилося лабораторне дослідження плитки до того, як постачати та укладати у Житомирі? Я володію інформацією, що плитка, яка укладається в Житомирі, не відповідає по декількох показникам.

 

Бордюри

Те, що ставиться замість бордюрів, важко назвати бордюрами. Це більше схоже на гранітну заготовку, а не на бордюр. Крім того, вони мають гострий кут, що є травмонебезпечним і зменшує строк їхньої служби (при наїзді авто вони можуть розкришитися). На них мала би бути нарізана фаска. Але про безпеку та довговічність ніхто не думає, адже це додаткові витрати для підрядника. Хоча останнім часом, під впливом громадськості, на окремих ділянках фаску все ж почали нарізати.

Будівельники, які займаються подібними проектами, пропонували залишити гранітні бордюри, які стояли до цього. Замінивши лише вибірково елементи, які були в поганому стані. Старі гранітні бордюри могли служити ще не один десяток років. Їх можна було рівно виставити і це було б набагато краще від того, що встановлюється наразі.

 

Укладання плитки

Для того, щоб тротуарна плитку служила роками, потрібно, крім технології виготовлення, ще вірно її покласти. З укладанням у компанії «Ві.Ай.Пі. Будівельна компанія» також виходить погано. Важливим є основа, на яку кладеться тротуарна плитка. Зазвичай, це суміш каменю та піску. Якщо у цій суміші більше каменю, тоді основа буде добре тримати плитку, відповідно плитка буде слугувати довше. У Житомирі суміш складається переважно з піску та відсіву, каменю там мало. Пісок та відсів буде вимиватися водою і з’являтимуться пустоти, що поступово руйнуватиме покриття.

За технологією укладки тротуарної плитки у суміш для основи додається цемент. Завдяки своїм властивостям він робить основу більш стійкою. Плитку продовжували класти в дощ і це є свідченням того, що у суміш цемент не додають. Якби у складі суміші був цемент, в дощ такі роботи проводити було б не можливо.

Житомиряни нарікають, що плитка укладається нерівно, є «люфти», вона хитається при наступанні на неї. При якісній укладці такого не має бути. Також візуально помітно, що лінія, по якій викладена плитка, є нерівною. Це може бути наслідком того, що плитка між собою різного розміру. Це цілком може статися, адже прес-форми виготовлялися поспіхом і, скоріше за все, якість у них невисока.

Але це може бути і через низьку кваліфікацію працівників, які її укладають. Адже бригади у Житомирі постійно змінюються і не виключено, що більшість із них не є професійними будівельниками.

Загалом, є велика кількість недоліків та порушень, пов’язаних із реконструкцією тротуарів.

Плитку возять по місту на 40-тонних вантажівках, хоча мали б розвозити на малогабаритній техніці. Плитка розвантажується та знаходиться на проїзній частині, створюючи небезпеку руху. На окремих ділянках покриття з тротуарів було знято за місяць до процесу укладання плитки. Та багато іншого, що створює додаткові незручності для містян. Але все це можливо було мінімізувати, якби цим займалися професійні будівельники, а не спеціалісти по виграванню тендерів та освоєнню бюджетних грошей.

 

Михайлівська

Окремо зверну увагу на головну вулицю міста – Михайлівську. Там є дві суттєві проблеми. Перша – це відсутність у проекті ливневої системи, що є суттєвим недоліком. Зовсім скоро вулиць, які затоплює, у місті може стати на одну більше. Друга – це рішення укладати гранітну плитку. Граніт є достатньо слизьким покриттям і в осінньо-зимовий період вулиця перетворюватиметься на ковзанку. Через таке рішення, місто буде нести додаткові витрати на пальне для швидких, рентген-знімки тощо.

У заявлені строки тротуари не зроблять. Це було очевидним ще у липні. Але з часом ці багатостраждальні тротуари будуть завершені. Не варто робити поспішні висновки про якість робіт відразу після їхнього закінчення. Адже зараз це і справді виглядає краще ніж було. І влада буде переконувати житомирян у тому, що це чудові нові тротуари.

Висновки потрібно робити через 1-2 роки. Вже навесні можна буде оцінити якість робіт. Головне, щоб зі снігом не розтанули мільйони бюджетних грошей. Саме тоді можна буде робити висновки про якість робіт. Дай Боже, щоб ця плитка служила житомирянам не один десяток років. Але за сумою фактів на сьогодні, особисто я в цьому не впевнений.

Фоторепортаж Олексія Лимарчука із вулиць  ранкового Житомира в тумані.