Микола Череднік

блоги

26.06.2018 - 20:44 Нелегальним гральним закладам не місце у Житомирі

З 2009 року, відповідно до Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні", діяльність гральних закладів та участь в азартних іграх знаходяться поза законом. Хоча на практиці Закон не виконується.

Житомир заполонили цілодобові гральні зали, які працюють під вивісками різноманітних лотерей. Проте ці заклади не мають нічого спільного з лотереями. Більше того, в них не продають лотереї. Під вивісками лотерей насправді ховаються ігрові автомати та інтернет-казино. Зазвичай це темні приміщення, де наливають безкоштовний алкоголь та дозволяють палити у приміщенні.

Ігрові автомати, які знаходяться в ігрових закладах за документами є лотерейними терміналами, але по факту це ігрові автоматами та онлайн-казино.

Відповідно до Закону «Про заборону грального бізнесу» забороняються азартні ігри, пов'язані зі сплатою та отриманням гравцями коштів. Навіть у тому випадку, якщо використовуються електронні платежі, а автомати в ігровому залі замінені на комп'ютери - це теж вважається азартною грою. Гральний бізнес існує нелегально, не платить податки, а крім того ще виступає додатковим джерелом збільшення криміналітету в місті.

Часто клієнтами цих закладів є підлітки. Частина клієнтів програють у цих закладах частину своєї зарплати, іноді виносять з дому останнє, навіть продають авто, житло та грузнуть у боргах.

Ось, що мені повідомили мешканці одного з будинків, де діє цілодобовий гральний заклад під вивіскою лотереї. «У нашому будинку, працює "Золота підкова" вже рік. Боремось усім будинком, куди вже не зверталися. Всюди дають відписки! Вже немає сил та здоров'я дихати димом від цигарок, що потрапляє в наші оселі». Крім того, поблизу та в самому закладі постійно відбуваються бійки.

Загалом ситуація однакова в усіх будинках та районах міста, де розташовані ці заклади. Адже вночі на підпитку постійні відвідувачі гральних закладів починають шукати приход та грошей для продовження азартних ігор. Контингент цих закладів схильний до злочинів. Наявність подібних «лотерей» збільшує рівень злочинності на вулицях Житомира.

Лотереї, під вивісками та франшизами яких працюють ігрові зали та онлайн-казино, зареєстровані у офшорних зонах:

  • Українська національна лотерея (УНЛ) заснована кіпрською компанією "Ефаміандо Холдінгз Лімітед";
  • Співзасновниками TOB "М.С.Л" є кіпрська компанія Evolot Limited;
  • ТОВ "Патріот" 100% акцій "Патріота" належать кіпрській Cehriba Investments Limited. Ця компанія входила в інвестиційний холдинг Finstar російського мільярдера Олега Бойка.

У травні 2015 року Служба безпеки України, встановила склад Ради директорів компанії Evolot Limited станом на листопад 2014 року, серед яких, зокрема, був старший управляючий директор АIfa Capital Partners. Крім того, СБУ, посилаючись на дані Мінфіну, зазначило, що співвласником TOB "М.С.Л." є корпорація "Альфа груп". З весни 2015 року компанія "М.С.Л." потрапила до санкційного списку РНБО України. Таким організаціям повинні були заблокувати активи, заборонити виведення капіталів за межі України та призупинити економічну й фінансову роботу. Попри це, гральні заклади "М.С.Л." успішно працюють. Звертаю увагу на те, що "М.С.Л." на законних підставах продовжує здійснювати свою діяльність з випуску і проведення лотерей".

Терміни дії ліцензій трьох лотерейних операторів збігли у 2014 році, але користуючись недосконалістю законодавства. У разі відсутності нормативно-правових актів, необхідних для отримання нових ліцензій, оператори лотерей можуть продовжувати свою діяльність до отримання нових ліцензій.

Реальний обсяг грального ринку Міністерство Фінансів оцінювало на початку 2018 року в 1 мільярд доларів США.

Попри те, що кількість гральних закладів лише збільшується з року в рік, надходження до бюджету від лотерей за останні роки лише зменшуються.

2012 рік – 238 млн грн;

2013 рік 321 млн грн;

2014 рік – 319 млн грн;

2015 рік –  26 млн грн;

2016 рік –  42 млн грн.

Через те, що гральні заклади працюють напівлегально під прикриттям та франшизами лотерей, держбюджет втрачає від 2 до 7 млрд.

Місцева влада не має жодного впливу на роботу цих закладів, адже ліцензію на провадження та випуск лотерей видає Міністерство Фінансів. У свою чергу, поліція та інші правоохоронні органи роблять вигляд, що не знають про існування цілодобових лотерей та не поспішають припиняти їхню діяльність.

Саме тому я ініціюю звернення до керівників правоохоронних органів та центральних органів влади щодо незаконної діяльності гральних закладів у Житомирі з вимогою припинення їхньої діяльності у нашому місті. Прошу повідомляти адреси гральних закладів за телефоном: 0687307767, або залишайте інформацію у формі https://goo.gl/5s4xMQ.

Усі адреси будуть обов’язково додані до звернення.

24.05.2018 - 10:35 Королівство кривих дзеркал

Минулими вихідними у Житомирі другий рік поспіль з розмахом відсвяткували День Європи. Якщо минулого року на святкування витратили 1 млн грн, то цього року святкування відбулося відносно скромно –близько 500 тис. грн

День Європи – це свято, яке відзначають у країнах Європейського Союзу, але набагато скромніше, ніж у Житомирі та Україні загалом.

Особисто я не проти свят або святкувань як таких. Але ні форма, ні зміст цього свята не відповідає нинішньому стану країни та міста, щоб його відзначати з таким розмахом. День Європи – це день українців, та, на жаль, не день України. Українці – європейці, ми завжди були частиною Європи. Під час Революції Гідності ми показали таку відданість європейським цінностям, яка не снилася деяким народом ЄС.

Але чи маємо ми європейські дороги, медицину, якість та рівень життя, правосуддя, політиків та чиновників? Відповідь однозначна – ні. З Європи маємо лише європейські тарифи та ціни.

Подібне святкування, враховуючи стан міста та ситуацію в країні, неможливо уявити у жодній розвинутій державі. Маючи такий безлад у місті, витрачати величезні кошти на подібне свято – це дурість. Чиновників усе влаштовує. Складається враження, що вони керуються принципом «Хліба та видовищ». На хліб у людей поки ще вистачає, а видовища за рахунок бюджету влада організовує досить регулярно.

Часто представники нинішньої влади звинувачують опозицію в популізмі. Як на мене в сьогоднішніх умовах витрачати по півмільйону – мільйону гривень з коштів усіх житомирян на святкування Дня Європи – це чистий популізм влади.

Зробити своє місто та державу Європою нам лиш потрібно. Найбільша перешкода на цьому шляху сьогодні – українська влада. ЇЇ непрофесійність, злодійкуватість і постійне бажання набити власні кишені зводить зусилля простих українців нанівець.

Тому подібні святкування насправді вигідні лише владі, щоб люди бачили реальність зміненою та не такою, яка вона є насправді.

Якщо ми хочемо до Європи – нам не по дорозі з чинною владою. Це має розуміти кожен. Тож борімося далі. І неодмінно поборемо!

16.05.2018 - 09:31 Про розбиті вікна

Існує теорія, що якщо хтось розбив у будинку скло і ніхто не вставив нове, незабаром жодного цілого вікна у будинку не залишиться. Безлад навколо нас спонукає поводитися нецивілізовано і нехтувати суспільними нормами та правилами. Наприклад, якщо на пустирі декілька людей викинуть сміття, незабаром на тому місці буде справжній смітник. Лише декілька сміттєвих пакетів, викинутих у недозволеному місці, підбурює людей робити так само, при цьому порушуючи правила та норми. Таких прикладів безліч. Багато хто був свідками, коли з кількох пакетів виникали незаконні звалища сміття.

Те середовище, у якому ми живемо, підтверджує цю теорію. Адже переважна більшість нашого суспільства порушує загальноприйняті норми. Якщо люди бачать, що інші особи порушують правила і їм це сходить з рук, то вони вважають, що можуть діяти так само.

Ми спостерігаємо тотальну безкарність. Не дивно читати у місцевих новинах, як один вкрав зливні решітки, другий викопав посаджені розслини, третій бачить, що їм це зійшло з рук і також починає красти або руйнувати. І ось вже навіть ті, хто пішов би на крадіжку лише у крайньому випадку, роблять це тому, що така поведінка стала нормою.

Так само розкриваються і стають відомими суспільству мільйонні схеми міських чиновників - майже кожного місяця новий гучний скандал. Ситуація на державному рівні ще гірша: кожного дня повідомляють про нового корупціонера та хабарника-високопосадовця. Пересічні люди бачать, що певна категорія людей, яка мала б працювати в інтересах усього суспільства, працює виключно для власного збагачення. Важливо те, що не усі чиновники та службовці є хабарниками. Багато з них чесні та порядні люди і спеціалісти, але загальне враження формується на іншому емоційному фоні. Це і є тими розбитими вікнами, які призводять до того, що суспільство починає бити й інші вікна, поступово руйнуючи весь будинок. Нехтування загальноприйнятими правилами політичних еліт (хоча елітами їх назвати важко) призводить до того, що усе суспільство забуває про правила.

«Ремонтувати вікна» політичної еліти мала б правоохоронна та судова системи. Але, як показує практика та досвід, після усіх гучних затримань і звинувачень ніхто не отримує вироків та покарання. Це ще більше посилює безкарність та безлад, який відбувається.

Багато хто каже, що риба гниє з голови. І з цим не можна не погодитися. Адже пересічні громадяни, бачачи, що «верхівка» краде, намагаються і самі красти, лише масштаб і спосіб інші. Якщо підлеглі бачать, що їхнє керівництво займається корупцією, через певний час вони також почнуть це робити. Корупція у нашій державі не лише у владі, вона у всіх сферах та галузях нашого життя. Фактично, корупція з дитинства (пологовий будинок, дитячий садок, школа) супроводжує нас до кінця життя.

Нещодавно переглядав інтерв’ю з одним відомим українським бізнесменом, який розповідав, що в Україні він заробив великий капітал, не сплачуючи податки, і продовжує їх не сплачувати. Натомість його будівельний бізнес успішно працює лише тому, що він дає хабарі чиновникам, щоб ті швидко узгоджувати будівництво та здачу об’єктів. Але коли він веде бізнес у США - сплачує усі податки, дотримується законів і не намагається їх обійти. Ми усі живемо в країні, де відбувся зсув суспільних норм, і де неприйнятні норми співіснування стали домінантними та звичними для нас.

 

Риба гниє з голови, але чистять її з хвоста.

 

Поки люди будуть дозволяти політикам обманювати себе – політики будуть їх дурити. Абсолютно немає значення, яким буде прізвище наступного Президента або міського голови, якщо люди не почнуть його контролювати. Пам’ятаєте, як казали, що з фронту повернуться розумні, досвідчені, рішучі та візьмуть під контроль продажну владу? Але цього не відбулося. Ті елементи у військовій формі, які виникли у нашому місті (називати їх АТОшниками або учасниками війни на сході – це принижувати справжніх АТОшників та учасників війни) займаються переважно відстоюванням комерційно-бізнесових інтересів певних груп. Наразі ніякого ефективного громадського контролю з боку фронтовиків немає. Так само немає ефективного громадського контролю і з боку представників громади.

Мають бути дієві механізми контролю за бюджетом, витратами, закупівлями, роботою комунальних підприємств. Процедури мають бути простими, прозорими та зрозумілими для усієї громади, а не для обраних. Усі ці громадські ради та робочі групи у своїй більшості – фейкові, для відволікання уваги та виснаження поодиноких активістів. Адже не секрет, що деяких активістів, як і АТОшників, використовують для зведення рахунків чи для відстоювання комерційних інтересів.

Люди, які приходять у владу мають звикати, що їх контролюють. Що влада - це служіння, що це важко і дискомфортно. Що це не привілеї та гарантія безкарності, які ти собі купив на 5 років. І тоді у владу будуть потрапляти інші люди, з іншими компетенціями, цінностями, моральними та етичними якостями.

Наразі дієвими механізмами контролю, крім виборів, бачу наступні:

1) громадські наглядові ради комунальних підприємств;

2) затверджений Статут міста з чіткими процедурами взаємодії між владою та громадою;

3) відкриті конкурси на посади місцевого самоврядування.

 

І поки цього немає і вони належним чином не функціонують, це означає, що влада не зацікавлена бути підконтрольною та підзвітною громадянам і суспільству.

20.04.2018 - 08:01 Управління транспорту міської ради – управління імітації

Приватні перевізники у Житомирі самостійно встановлюють правила роботи: хочуть – зменшують кількість автомобілів у вечірній час, хочуть – скасовують пільговий проїзд, встановлений виконкомом. З таким успіхом вони незабаром самі почнуть встановлювати тарифи. Складається враження, що нікому з керівництва міста немає діла до того безладу, який відбувається у громадському транспорті. Управління транспорту, яке б мало навести лад з приватними перевізниками та постійними порушеннями, лише створює враження своєї діяльності. Наслідками бездіяльності транспортних чиновників є вседозволеність та нахабство перевізників, які знають, що жодної відповідальності та покарання зі сторони управління та влади не буде.

Починаючи з 10 квітня до мене почали звертатися житомиряни зі скаргами, що водії відмовляють їм у пільговому проїзді у часовому інтервалі 10:00 – 16:00. Скарги стосувалися маршруту № 11. Дійшло навіть до застосування фізичної сили зі сторони водія до жінки віком 80 років, яка в сльозах зателефонувала мені вже після цього інциденту. Я відразу направив депутатське звернення. Лише через 7 днів працівники управління транспорту повідомили, що розгляд мого звернення за участю представників перевізника відбудеться 23 квітня, але не в управлінні або міській раду, а в офісі перевізника. Для мене став дивним той факт, що звернення розглядатиметься не у приміщенні міської ради?

Апогей свавілля перевізників відбувся 15 квітня, коли певна кількість перевізників самостійно вирішили скасувати пільговий проїзд. Ситуація з громадським транспортом у Житомирі вже дуже довгий час залишається незадовільною.

Перевізники взяли на себе зобов’язання перевозити пільговиків. Рішення виконавчого комітету, яке регулює пільгові перевезення чинне. Але міська влада в особі управління робить вигляд наче нічого не сталося. Перевізники в чергове порушують Закон, на що міська влада в чергове закриває очі.

Ціле управління, яке має контролювати виконання перевізниками правил перевезення та дотримання законодавства, традиційно залишається бездіяльним та безпорадним.

Звісно, це ж не результати тендерів фальсифікувати, про що свого часу писав заступник міського голови Дмитро Ткачук. Просто цікаво, як йому працюється разом з тими ж «фахівцями», які досі перебувають на посадах в управлінні.

У мене складається враження, що управління транспортує одним знайталановитіших у міській раді з імітації своєї бурхливої діяльності.

Ті, кого цікавить робота управління, можете почитати звіт за 2017 рік. Його початок шедевральний: “Вся велика кількість роботи, яку виконує Управління …”.

Зупинюся лише на одному пункті звіту.

 

ШТРАФИ та СУДИ

Працівники управління встановлюють факти порушення перевізниками договорів, складають про це відповідні акти, накладають штрафи на перевізників у сумі 116 450 грн. І певні місцеві “незалежні” сайти навіть пишуть про таку бурхливу діяльність. Здавалося б НАРЕШТІ перевізників покарають фінансово за їхні численні та систематичні порушення.

Але далі перевізники сплачують всього 11 900 грн штрафів (лише 10%) і міська рада звертається до суду, щоб стягнути решту коштів. І знову “незалежні” пишуть про те, які молодці чиновники міської ради. Це вже потім інтерес журналістів зникає, коли управління транспорту суди програє та жодної копійки до бюджету міста не стягує, а навпаки - витрачає на судові витрати більше коштів, ніж перевізники сплатили штрафів до цього. «Незалежні» не будуть аналізувати та писати з якої причини суди відмовляють міській раді у позовних вимогах. До речі, суди абсолютно справедливо відмовили у задоволенні позовних вимог управлінню транспорту. Одним із багатьох рішень можна ознайомитися у реєстрі судових справ. Наведу лише декілька цитат із цього рішення суду:

«[…]Акт №37 складено на підставі інформації, яка надійшла від КП"МІЦ" міської ради.

Суду не надано жодного доказу того, що КП"МІЦ" є Диспетчерським пунктом, тому посилання позивача на інформацію від КП"МІЦ", на підставі якої складено Акт №37, є безпідставним.

[…]Посилання позивача на те, що перевізником не забезпечується перевезення пільгових категорій громадян позивач підтверджує лише Актами №42 та №71.

Однак, ні самі акти ні матеріали судової справи не містять доказів, на підставі яких члени рейдової групи прийшли до такого висновку.

[…] Суду не представлено жодного доказу незабезпечення перевезення пільгових категорій громадян, доказів відмови відповідача забезпечувати перевезення пільгових категорій громадян чи неналежного виконання умов договору чи закону в цій частині.

Проте жодних таких доказів, які б слугували проведенню позивачем перевірок, позивачем до матеріалів справи не додано та в актах про виявлені порушення не наведено...»

 

Позивач (управління транспорту) просто не спромігся або не захотів надати належних доказів у суд. Історія із судами та штрафами - це не покарання перевізників за їхні порушення та спроба навести лад. Це - звичайна імітація та профанація.

ВИКОНАННЯ ГРАФІКІВ

У звітах управління можна побачити, що жоден перевізник не виконує усі рейси: більшість виконують графіки лише на половину від норми. Якщо простими словами, це означає, що ввечері ви не можете дочекатися автобусів, бо перевізник забрав їх з маршрутів. Типова ситуація для усіх маршрутів міста після 21:00, коли салони переповнені в рази більше, ніж це передбачено правилами перевезення пасажирів та експлуатації транспортного засобу.

Добре, що управління констатує та визнає те, що громадський транспорт працює неналежно. Але постає питання, що роблять чиновники, щоб виправити цета змусити перевізників дотримуватися графіків?Це питання цікавить усіх, але навіть у міській раді нічого сказати про це не можуть… Хтось каже, що місто купує нові автобуси. Автобуси - це добре, але така кількість автобусів, закуплених за кошти житомирян, поки ситуацію суттєво не змінять.

Яка користь від існування управління, яке виконує констатуючу та статистичну функцію, - питання риторичне.

Утримання управління транспорту для бюджету житомирян обходиться недешево: зарплата 5-ти працівників за перші три місяці 2018 року обійшлася бюджету в 280 000 грн (в середньому 18 600 грн на одного працівника в місяць). Працівники кожного місяця отримують 200 % премії та 100 % надбавки за високі досягнення. Я не проти високих зарплат, але які такі високі досягнення в управлінні транспорту і за що 200 % премії кожного місяця? Чому такі ж премії не отримують лікарі та освітяни?

Чи відпрацьовує управління на користь житомирян ресурси, витрачені на своє утримання?

Питання не стоїть, чи може управління транспорту вплинути на ситуацію та щось змінити, бо відповідь очевидна – може і має це робити. У кого інша думка - ознайомтеся з положенням цього управління, щоб розуміти що повноважень достатньо і це його прямий обов’язок. Зміни можливі лише за умови, що є бажання діяти та змінювати ситуацію в інтересах житомирян та пасажирів, а не підігрувати приватним перевізникам.

 Житомирщина – надзвичайно зелений і мальовничий регіон країни. В ній поєднуються й історичні пам'ятки, й витвори природи. Про місця, які можна відвідати за...
Традиційно влітку одним з найвідвідуваніших місць відпочинку у Житомирі є Гідропарк. Перший житомирський робить огляд світлин з Гіропарку, які поширюють...