Микола Череднік

блоги

20.02.2018 - 19:46 4 роки по тому

Криваві події лютого 2014 року назавжди увійдуть у нашу історію та залишаться в серцях багатьох як урок, що єднання людей сильніше за систему, якою б незламною вона не здавалася.

Пройшло мало часу, щоб робити якісь висновки про Майдан та його вплив на історію нашої країни. Мають пройти десятиліття, щоб суспільство дало оцінку цих подій. І це має бути історична, а не політична оцінка.

Велика частина людей, які вірили у зміни, через чотири роки відчувають розчарування. І по правді кажучи є чому. Але потрібно розумі та усвідомлювати, що Майдан та події перших днів після його перемоги, мають стати для нас уроком на майбутнє. Не Майдан є причиною негараздів та того, що відбувається в державі зараз. Причина у тому, що зі зміною прізвищ система залишилися тією ж. Поки одні віддавали свої життя на Інститутській, інші захоплювали владу. Це були різні люди, з різними цілями та цінностями. І якщо одні бачили у цьому можливість змінити країну, то інші бачили – лише інструмент приходу до влади.

Суспільство не було консолідованим та спроможним утримати владу в країні.

Усі очікували зміни системи, зміни правил гри так, щоб вони були зрозумілими та однаковими для усіх. Але нічого з цього не відбулося, адже владу отримали вихідці «системи». Просто інші, які ніколи її не будуть змінювати.

Що з цим робити?

Я не прихильник силового розвитку подій у державі. Якщо найближчим часом відбудеться нова революцію або новий Майдан – нічого хорошого з цього не буде. Новий Майдан вже не буде мирним, де натовп захищатиметься палаючими шинами та відібраними у силовиків щитами. У населення дуже багато зброї, в тому числі і нелегально привезеної із зони АТО. Враховуючи, що тисячі людей мають реальний бойовий досвід, новий Майдан буде кривавою бійнею, після якої «система», імовірніше, залишиться, а ось держава може не витримати!

Лише мирна зміна влади за результатами виборів, як на мене, – це єдиний цивілізований та вірний вихід із ситуації, в якій ми опинилися. Суспільство має охочіше йти у політику та ходити на вибори, ніж влаштовувати мітинги та нові майдани.

Система досі залишається незміною як на місцевому, так і на національному рівні. Більша частина людей залишається тією ж, лише змінюють партійні бренди, а замість георгіївських стрічок вдягають вишиванки... І поки нормальні та свідомі люди не будуть йти в політику з метою встановлення цивілізованих правил – нічого не зміниться. Сподіватися, що це станеться саме по собі або хтось інший це зробить за нас – не варто!

P.S. Історія повторюється двічі: перший раз у вигляді трагедії, другий – у вигляді фарсу.

У Києві 18 лютого 2018 року було закрито на декілька годин станції метро в центрі так само, як це робилося 18 грудня 2014.


30.01.2018 - 20:40 НАГЛЯДОВІ РАДИ В КОМУНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Комунальне підприємство (далі – КП) – це підприємства, утворені органами місцевого самоврядування на базі відокремленої частини майна територіальної громади. Слово «комунальне» не означає, що ці підприємства надають лише комунальні послуги (тепло, вода, вивезення сміття, громадський транспорт). Це можуть бути і комерційні установи, наприклад, аптеки та магазини.

З переліком КП міста можна ознайомитися на сайті міської ради за посиланням.

Усі комунальні підприємства та їхнє майно належить територіальній громаді. Але більшість мешканців, на превеликий жаль, навіть не задумується над тип, що КП міста належать кожному члену громади і мають бути підзвітними їй. Мають, але не є такими.

Керівників КП призначає особисто міський голова, і ці кандидатури не погоджуються з громадою. Пересічні люди навіть не знають, що відбувається в цих підприємствах. Так само міський голова та депутатський корпус не володіють усією інформацією, що відбувається в КП. Міський голова отримує інформацію про діяльність та стан справ у КП від керівників цих підприємств та зі звітів, як відбувається в КП. Міський голова отримує інформацію про діяльність та стан справ у КП від керівників цих підприємств та зі звітів, які знову ж таки пишуть працівники цих підприємств. Наразі відсутній незалежний орган, який міг би давати реальну оцінку та стан справ у КП міста.

Навіть коли журналісти намагаються з’ясувати певну інформацію, таку як розмір заробітної плати директора КП «Житомирводоканал», він не надав її, вважаючи, що це комерційна інформація. Подібний випадок непоодинокий.

Не заглиблюючись у ефективність роботи КП, очевидно, що відсутність громадського контролю та підзвітності громаді, призводить до неефективного витрачання ресурсів та розкрадання.

У 2016 році було проведено перевірку КП «Зеленбуд», де було встановлено, що кошти, які перераховували для відряджень, насправді знімалися в банкоматі торговельного центру, так було «перекинуто» близько 100 000 грн. Встановили факти перевищення списання пального більше ніж на 300 000 грн. З’ясували, що по документам висаджені дерева, за які сплачувалися бюджетні кошти, реально ніде не висаджувалися, а акти виконаних робіт підроблені.

Це лише приклад до чого призводить відсутність контролю та участі громади в діяльності міста та КП, адже усі ці вкрадені кошти – це кошти містян.

Подібна ситуація відбувається в більшості КП міста. І це потрібно виправляти, якомога швидше створивши наглядові ради.

ДІЄВІ НАГЛЯДОВІ РАДИ – МЕХАНІЗМ ВІД РОЗКРАДАННЯ ТА НЕЕФЕКТИВНОСТІ

Є чотири моделі поведінки при витрачанні коштів:

  1. За свої кошти купуєш собі – обирається оптимальний варіант ціна/якість;
  2. За свої кошти купуєш комусь – обирається найдешевший варіант;
  3. За чужі кошти купуєш собі – обирається найдорожчий варіант;
  4. За чужі кошти купуєш комусь – обирається найгірший варіант ціна/якість (зазвичай це призводить до того, що купується найдорожче й одночасно найменш якісне).

Звісно, ці моделі є умовними, але ситуація № 4 є типовою як для КП, так і до усієї бюджетної сфери.

Ситуацію № 4, яка притаманна КП, можливо змінити, якщо громадськість буде контролювати діяльність КП, витрачання коштів та розпоряджання майном.

У 2016 році було прийнято зміни до ст. 78 Господарського кодексу України. Ці зміни визначають, що органами управління КП, крім керівника, є наглядова рада підприємства, яка в межах компетенції, визначеної статутом підприємства та законом, контролює та спрямовує керівника підприємства.

Наглядові ради КП є органами управління, а не якимось дорадчим або консультативним органом.

Житомирська міська рада у 2016 році створила наглядові ради, які складаються виключно з депутатів міської ради та є нічим іншим як громадськими або консультативними радами. Вони не є органами управління КП. Крім того, ситуація, коли членами наглядових рад є виключно депутати міської ради, є також спірною, адже депутати і так мають повноваження контролювати діяльність КП. Звісно, якщо депутати є фахівцями, вони мають входити до наглядових рад, але основна кількість членів наглядових рад має складатися з незалежних експертів у сфері діяльності КП.

Якщо наглядові ради будуть утворені згідно Господарського кодексу України, вони обиратимуть керівника КП, контролюватимуть та спрямовуватимуть його діяльність у межах, визначених статутом.

Наглядова рада не буде керувати підприємством, але вона буде затверджувати основні документи КП та контролювати діяльність підприємства. Цей орган буде незалежний та матиме достовірну інформацію про стан справ на підприємстві.

Подібна практика давно діє в бізнесі, де є рада директорів з виконавчим директором, які здійснюють управління компаніями, та наглядові ради, які контролюють їхню діяльність.

Є одне «АЛЕ»

Такий орган як наглядова рада є обов’язковим лише для державних підприємств. Для міських рад створення наглядових рад в утворених ними КП носить рекомендаційний характер.

Чи будуть у Житомирі створені наглядові ради КП залежить безпосередньо від керівництва міста в особі міського голови та депутатського корпусу.

Експертами вже було розроблено усі типові документи для створення наглядових рад, де прописано положення та процедури їхнього створення та функціонування. Залишилося адаптувати ці документи під місцеві умови, визначити перелік КП, в яких необхідно створити наглядові ради, та прийняти ці документи на сесії.

У 2017 році міський голова казав про свою готовність створення наглядових рад. Восени для зустрічі з міським головою та депутатами міської ради приїздив один з авторів документів для створення наглядових рад Тарас Случик. Він детально пояснив особливості створення та функціонування наглядових рад КП і надав поради як краще розпочати цей процес у Житомирі.

КП міста та їхня робота мають бути підзвітними, в першу чергу, громаді міста. Механізм цієї підзвітності можливо реалізувати, запровадивши дієві наглядові ради КП, і робити це потрібно якомога швидше. Переконаний, що у місті знайдуться незалежні фахівці з незаплямованою репутацією, які увійдуть до складу наглядових рад. Міська влада не має боятися цього процесу. Якщо міський голова дійсно зацікавлений, щоб КП міста працювали ефективно та прозоро, він має бути головним лобістом цього питання у міській раді.

Якщо є бажання долучитися до процесу створення наглядових рад, пишіть мені mykola.cherednik@gmail.com та долучайтеся. Будемо разом робити владу підзвітну громаді!

24.01.2018 - 12:48 ЧИ МОЖЕ МІСТО ЖИТИ БЕЗ СТАТУТУ?

Як не дивно, але один з найпрогресивніших обласних центрів України – Житомир– залишається єдиним, який не має Статуту територіальної громади.

І хтось може подумати, яке відношення цей Статут має до мене, або навіщо нам цей Статут, теж мені проблема. Але насправді Статут міста – це дуже важливий документ у відносинах влада-громада. І саме про це далі.

Хоча Статут територіальної громади, відповідно до законів, є необов’язковим. Але саме він врегульовує відносини у громаді. Статут міста – це Конституція місцевого рівня, яка визначає взаємовідносини між громадою та місцевою владою. В ньому закладаються основні принципи та правили, за якими функціонує місто, міська рада співпрацює з громадою міста, і механізми відповідальності влади перед громадою.

Права містян вказані в Законі України «Про місцеве самоврядування» (далі – Закон), але він не деталізує процедури здійснення цих прав. Тому це все має бути прописано у Статуті. Фактично, норми Статуту – це норми прямої демократії на місцевому рівні.

Статут має бути суспільним договором містян, який формує громаду міста як одну єдину спільноту.

Формально Житомир має Статут від 2009 року, але він нелегітимний, бо не був зареєстрований в Головному територіальному управлінні юстиції. Крім того, Статут 2009 року є вже застарілим.

То для чого ж нам Статут?

Чи казав хтось з кандидатів під час виборів, а нині представники міської влади, про продаж комунальних приміщень, земель територіальної громади або те, що місто почне брати мільйонні кредити? Чи говорив у своїй передвиборчій програмі про це міський голова? Можливо, представники влади запитували думку громади або радилися з нею щодо цих питань вже зараз, коли люди довірили їм владу?

Про більшість рішень, які приймаються, ніхто з представників влади не говорив та не запитував думки людейні в процесі прийняття, ні після.

Місцева влада розпоряджається міським бюджетом, майном територіальної громади на власний розсуд, не запитуючи думку територіальної громади.

Мало того, що з громадою міста ніхто не радиться як витрачати її кошти, їй ще ніхто і не звітує про витрачанняцих коштів

Міський голова жодного разу за два роки не звітував про результати своєї роботу на відкритій зустрічі з громадою або депутатами міської ради.

Звітування міського голови – це не його право, а прямий обов’язок! Це передбачено Законом та регламентом міської ради. Таку норму навіть було прописано в Статуті міста Житомира від 2009 року, хоч юридичної сили цей Статут так і не набув: «міський голова звітує про свою діяльність не рідше одного разу на рік».

Витрачати кошти на тротуари чи утеплення будинків, будувати дитячі садочки чи закуповувати нові тролейбуси та автобуси, брати мільйонні кредити чи продавати комунальне майно та багато інших запитань мають вирішувати люди, а не хтось один. Хоча люди обрали місцеву владу, і це є прямою демократією, але участь людей в управлінні містом не має бути лише один раз на 5 років та закінчуватися після виборів. Громада має постійно впливати на стан справ у місті. Це властиво нам історично, адже у давнину для вирішення важливих питань скликалися віче або ради, де громада гуртом вирішувала як вчиняти. Це і є демократія, а не тоді, коли 3 «активісти» на сесії або виконкомі, лобіюючи свої приватні інтереси, кричать, що вони –громада.

Саме тому питання місцевої демократії мають бути чітко виписані у новому Статуті територіальної громади міста Житомира.

Теоретично можна порушувати Закон і визначати реалізації місцевої демократії через окремі рішення ради та положення. Таким чином, у Житомирі існує бюджет участі, петиції, наглядові ради комунальних підприємств (далі – КП) тощо.

Але, відсутність Статуту міста призводить до існування великої кількості питань взаємодії влада-громада, які ніяким чином не визначені та не врегульовані  нормативно. Для прикладу, ті ж самі петиції у Житомирі не відрізняються за своєю суттю від звичайного звернення, адже відповідь в обох випадках однакова – звичайна відписка когось з посадовців міської рада. Змінити це досить просто, прописавши у Статуті міста, що кожна петиція, яка отримала необхідну кількість голосів, повинна розглядатися на сесії міської ради.

Те ж саме стосується наглядових рад КП, які за своєю суттю є громадськими радами при підприємствах без жодних повноважень. Членами цих наглядових рад є виключно депутати міської ради, що є нелогічним, адже депутати і так мають достатньо повноважень для контролю за КП. Детально про наглядові ради КП напишу згодом.

У березні 2016 року (5 місяців після виборів) анонсувалося, що Статут Житомира буде найпрогресивнішим. Але на початок 2018 року ми не маємо ніякого. Чому міською радою неприймається Статут Житомира та не реєструється відповідним чином – мені не відомо. Це питання до місцевої влади та персонально до міського голови, як найвищої посадової особи територіальної громади.

Кому вигідно, щоб Статуту міста не було?

Відсутність Статуту є вигіднимдля місцевої владита чиновників. Адже це дає можливість без перешкод та на власний розсуд без погодження з громадою продавати та розпоряджатися комунальним майном та бюджетом громади. І при цьому не звітувати та не відповідати за це перед громадою!

Міська рада не проводить консультацій з громадою щодо того, як розподілити кошти в міському бюджеті. Принцип, за яким відбувається розподіл бюджету міста, незрозумілий. Статутмав би це врегулювати.

Ремонт тротуарів у центрі Житомира міг бути не скандальним, а якісним і вчасно, якби у Статуті міста було б прописано, що тендери та закупівлі, які перевищують 5 млн грн, мають обов’язково погоджуватися на громадських слуханнях або через проведення громадської експертизи. Це б зменшило ймовірність отримання підрядів сумнівними фірмами.

Або інший приклад: міська рада бере кредит на 10 млн євро. Чи погоджується це якимось чином з громадою? Чи обґрунтовували міські чиновники доцільність такого запозичення? Коли термін повноважень цієї влади скінчиться, кредит залишиться на усіх мешканцях, і, як показує практика, якщо частина коштів зникне у невідомому напрямку, ніхто відповідальності не понесе. Варто передбачити в Статуті міста норму, яка б зобов’язувала погоджувати з громадою міста будь-які кредити та інші фінансові зобов’язання міської ради та КП.

У Житомирі має бути Статут, в якому будуть прописані такі процедури: місцеві ініціативи, громадські слухання, громадська експертиза, консультації з громадськістю, участь громади в роботі наглядових радах КП, створення та діяльність органів самоорганізації населення (квартальних та районних комітетів тощо), порядок звітування міського голови, постійних комісій та депутатів міської ради.

Якщо громада міста не долучиться до розробки Статуту міста та не буде вимагати від міського голови затвердження та реєстрації Статуту, житомиряни і далі не матимуть реальних важелів впливу на місцеву владу та  стан справ у місті.

Я, спрямував до міського голови звернення щодо прийняття та реєстрації Статуту територіальної громади.

Міський голова керує усім апаратом міської ради та має більшість серед депутатського корпусу. Саме від його волі залежить чи буде у Житомирі Статут. У нього достатньо повноважень та можливостей, щоб Статут прийняли протягом найближчих 4-6 місяців. Прийняття Статуту міста – це персональна відповідальність міського голови.

P.S. Головне, щоб не було прийнято документ, який матиме виключно декларативні норми, і формально Статут у міста з’явиться, а реально – нічого не зміниться.

18.01.2018 - 15:02 Рік перед виборами

Саме так можна назвати 2018 рік, який передує президентським та парламентським виборам в Україні. І ми це відчуємо зовсім скоро. Сумнівні досягнення, гучні затримання та скандали, збільшення зарплат, пенсій та соціальних виплат, політичні протистояння і, найголовніше, обіцянки нові і нові – усе це нас очікує цього та наступного року.

Влада знову своїми діями буде сама себе заганяти у глухий кут. Візьмемо хоча б збільшення пенсій та зарплат, які напевно будуть продовжуватися і використовуватися як підготовка до виборів. Збільшувати зарплати та пенсії немає звідки, зростання економіки у 2017 році склало лише 2 %. Додаткові кошти, які в людей з’являють, не підкріплені економікою! Простими словами, на ці додаткові гроші, які опинилися в обігу, не було вироблено додаткового товару. Купівельна спроможність грошей буде зменшуватися і ми знову будемо мати інфляцію, яка дуже швидко «з’їсть» усі надбавки та підвищення. У цьому можна переконатися відповідно до курсу долара США, який за декілька місяців з 25 грн виріс до 28,5 грн.

Цього року економіка держави не буде зростати більше ніж 3-4 %. І це не дивно. Інвестори не поспішають вкладати кошти в країну, де не можливо захистити свою власність, а закон існує лише на папері. Де правоохоронні органи замість того, щоб ловити злочинців, займаються тиском на підприємців. Якщо додати до цього те, що тисячі українців кожного дня виїздять працювати до сусідніх країн (частина з трудових мігрантів ніколи вже не повернуться назад) і в країні вже є проблема з кадрами, ситуація виглядає критичною.

Усе це є наслідками нинішньої політики та політиків. Адже за 26 років ми не мали у владі людей, які переймалися та відстоювали загальнонаціональні інтереси громадян та держави.

Країна може опинитися в політичному протистоянні та популістичних обіцянках у боротьбі за владу. Переважна більшість так званої «опозиції» нічим не краща від нинішньої влади. Їм усім, і владі, і опозиції, які 26 років змінюють один одного, вже давно потрібно бути на «кладовищі історії». Потрібно дати можливість незіпсованим владою та грошима, в першу чергу, компетентним та відповідальним людям навести в країні лад.

Найбільша наша проблема – це невміння об’єднуватися та повірити один одному. Бо ми хочемо усе і відразу. Віримо тим, хто обіцяє змінити країну за декілька тижнів або закінчити війну за години. Ми, як нація, не навчилися відрізняти чесного політика від «рєшали», чесного підприємця, який сам з нуля збудував свій бізнес, від учорашнього правоохоронця, який заробив на «віджимі» чужих активів.

І попри те, що ситуація в країні нам не до вподоби, наступного разу більшість піде та буде «голосувати серцем», без жодних докорів совісті брати подачки від кандидатів та партій у вигляді гречки, цукру, олії, а потім знову їх ненавидіти. Можливо вже досить?

Якщо свідомі та чесні представники суспільства не зможуть повірити один одному та об’єднатися перед викликом втрати країни, очевидно, що переможуть старі партії та старі лідери. І якщо так буде, тоді нічого не зміниться. Але це буде через рік. Українське суспільство має ще час об’єднатися та спробувати змінити власне майбутнє.

Весною житомиряни могли подати власний сценарій відео для участі у щорічному конкурсі концепцій відеороликів «Житомире! Я люблю тебе!». Організатором...
"Вже традиційно публікую фотознімки Житомира з квадрокоптера. Сьогодні на черзі вечірні світлини мікрорайону Хмільники: вул. Сурина гора, бульвар Польський,...