Галина Фесюк

блоги

11.02.2018 - 15:44 Чи безпечно жінкам в Житомирі

Зазвичай, коли ми говоримо про гендерне насильство, маємо на увазі передусім домашнє насильство, жертвою в якому є жінка. Принаймні так це бачила я.

Адже, коли ти зростаєш і живеш в іншому оточенні, де немає домашнього насильства і на щастя не було випадків в житті, які загрожували б власній безпеці ми не замислюємося над безпекою, і не розцінюємо насильство за ознакою статі. Не замислюємось, поки насильство не порушує зону власного комфорту.

Нещодавно на мою колегу, Наталю Куликівську, напали в її власному будинку.  Біля ліфту. Наталю побили і пограбували. https://goo.gl/usvR1V На щастя, кривдника знайшли, але на превеликий жаль, Наталя виявилась не єдиною жертвою. В Житомирі завтра, 12 лютого,  відбудеться суд над кривдником. В справі 12 потерпілих, і всі жінки…

«Сьогодні немає жодних узагальнених даних відносно того, скільки жінок стали жертвами злочинних посягань в Україні.  Згідно з даними, отриманими шляхом контент-аналізу публікацій в пресі, повідомлень у засобах масової інформації, різноманітній науково-популярній літературі, можна припустити, що таке співвідношення між потерпілими жінками та чоловіками становить пропорцію 9:1 (відповідно 90 % до 10 %).»(https://studfiles.net/preview/5130707/page:30/)

Про те, що кривдник обирає жінок, як жертв немає напевно нічого дивного. Ми з дитинства зростаємо зі стереотипами, що жінка – слабка стать, що чоловік обов’язково – фізично сильніший. І цей психологічний фактор, дуже часто відіграє рішучу роль. Ми, жінки, на підсвідомому рівні навіть не намагаємось давати відсіч.

Перша думка, яка виникає у жінки під час нападу, що це чоловік, і в тебе немає шансів. Протилежна впевненість у кривдника. Він впевнений, що жінка найлегша жертва. Що здолати її набагато простіше. Хоча, як у випадку із Наталею, кривдник, не був з видатними фізичними здібностями. Це був молодий хлопчина, худорлявої статури. Наталі стало сил пручатись, незважаючи ні на що. Але страх, який супроводжує її і досі лишився…

ГО «Демократичний Альянс Жінок» ще в 2015 році опублікувала результати дослідженні міст на дружність до жінок.  https://drive.google.com/file/d/0B3Wl4Md-NzcKTTNtY25Sd05CX1U/view

По всіх містах, де проводилось дослідження, є багато спільного. І одна із спільних рис багатьох українських міст, є те, що жінки не почуваються в безпеці. Уривок із результатів дослідження в Житомирі: «..лише 20% жінок почуваються повністю комфортно біля власного будинку, і лише 10% цих жінок почуваються в безпеці біля дому.» Це жахливі цифри, які зобов’язують кожного із нас замислитись.

Замислитись місцеву владу, про те, як будується та облаштовується наше місто.

Замислитись батькам, про те, з якими стереотипами ми виховуємо наших дітей.

Замислитись нас, жінок, над тим, як ці стереотипи долати і як, покращувати власне життя.

Я пропоную не залишатись осторонь, а кожному і кожній із нас зробити внесок в покращення і зміни становища жінки в сучасному суспільстві.

Ми спілкувались із майстром спорту з карате, володарем титулів і нагород світових чемпіонатів,Олексійєм Мінаєвим, з клубу Додзё (http://wkf.com.ua/sportsmen/profile.html?id=3129), який запрошує всіх охочих, займатись спортом  та бути фізично здоровими. Заняття спортом і вміння оборонятись не лише чоловіча справа. Потрібно руйнувати цей стереотип. Олексій  запрошує охочих жінок до себе на заняття, де він навчить нас прийомам самозахисту. Кожній жінці перші 2 заняття будуть безкоштовними.  

А я особисто зроблю перший крок, завтра, 12 лютого о 15.00 в приміщенні залу засідань Корольовського районного суду в кімнаті 300, підтримаю свою колегу, та ще 11 жінок, які стали жертвами нападу у моєму рідному місті, яке я мрію зробити дружнім до жінок! Приєднуйтесь і Ви! Разом долати будь які перешкоди, набагато простіше.

13.02.2015 - 13:41 Роботодавцю: чи відшкодує держава відсутність працівника у зв’язку з викликом до воєнкомату та проходженням медогляду?

В цей складний для країни час, ми маємо стоїчно витримувати всі негаразди. Проте для законослухняних роботодавців складний час триває вже багато років. Непідйомні податки, незліченні перевірки та заплутані норми законодавства, які є основою корупції перетворили бізнес на ралі задля виживання.

Наразі, у зв’язку із об’явленою мобілізацією, роботодавець змушений за свій рахунок забезпечувати фінансово виконання військовозобов’язаними працівниками свого громадянського обов’язку – з’явитись у військовий комісаріат для уточнення даних, пройти мед огляд, та, у разі необхідності , бути призваним на військову службу. За час відсутності працівника на робочому місці у зв’язку з виконанням цього обов’язку роботодавець сплачує його середній заробіток.  За логікою, держава має ці кошти повернути. Проте, як завжди, все виявляється не так просто. Знайти чітку процедуру відшкодування мені так і не вдалось. Якщо держава не внесе зміни у відповідні законодавчі акти, то процедура відшкодування обіцяє стати клоном відшкодування ПДВ- недосяжною мрією роботодавця.

Отже, наразі те, що вдалось з’ясувати, і як я буду діяти задля забезпечення подальшого відшкодування державою коштів, якими підприємство кредитуватиме оборону держави.

1. Після отримання повістки у воєнкомат, працівник зобов’язаний з’явитись за викликом. Це зумовлено ЗУ "Про військовий обов’язок та військову службу".

2. Згідно ст.119 КЗпП України працівник за цей день (дні) має отримати оплату, яка дорівнює його середньому заробітку.

3. На підставі ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до мобілізаційної підготовки входить у тому числі і ведення військового обліку. Отже, з цього випливає що виклик військовозобов’язаного для уточнення особистих даних вже є частиною мобілізаційної підготовки. У ст.7 цього ж закону зазначено, що фінансування мобілізаційних заходів здійснюється за рахунок державного або місцевих бюджетів. За рахунок підприємств фінансуються заходи, які є його ініціативою. Отже, так як направлення працівника до воєнкомату не є ініціативою підприємства, а відбувається за викликом державної установи то і фінансувати його має держава.

4. В п. 10 Положення про військові комісаріати вказано, що в функції обласних військових комісаріатів входить здійснення відшкодування роботодавцям середнього заробітку військовозобов’язаних і резервістів, призваних на збори, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міноборони.

5.  В п.12 Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов’язаних та резервістів чітко прописана процедура подання документів роботодавцями до військових комісаріатів на покриття  витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов’язаним, призваним на збори.

Відповідно постає питання "Що є навчальними зборами?"

6. Згідно Інструкції з організації і проведення навчальних зборів з військовозобов’язаними у військових частинах і установах ЗСУ  Навчальні збори за метою проведення поділяються на навчальні збори призначеного складу, навчальні збори з підготовки фахівців дефіцитних спеціальностей та перевірочні збори. «перевірочні збори - перевірка системи оповіщення, збору і приймання мобілізаційних ресурсів відповідно до встановлених планами термінів (далі - перевірочні збори)» . Отже, явка військовозобов’язаного до військового комісаріату для здійснення обліку є навчальними зборами.

7. Згідно параграфа ІІІ Інструкції з організації і проведення навчальних зборів з військовозобов’язаними у військових частинах і установах ЗСУ  «Сповіщення військовозобов’язаних, відібраних кандидатами для призову на навчальні збори, проводиться для перевірки їх облікових даних та проведення медичного огляду. Сповіщення проводиться шляхом вручення повісток встановленого зразка, у яких зазначено час прибуття до військового комісаріату».

На підставі вищевикладеного алгоритм моїх дій, як представника роботодавця буде наступним:

1)      Приймаю повістку (повістки) від працівника. Оплачую йому дні відсутності по середньому.

2)      Після виплати заробітної плати подаю військовому комісаріату рахунок та відомість на відшкодування оплати середнього заробітку такому працівнику разом з сумою сплаченого ЄСВ згідно п.12 Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов’язаних та резервістів.

3)      Чекаю на реакцію, про яку обов’язково напишу пізніше.

Невідомо, чи це стане наступним "безвозмездним" вкладом роботодавця в державу, чи способом створити нові корупційні схеми, або цивілізованою віддачею держави бізнесменам за своєчасний вклад у захист держави.

Сподіваємось на краще.

Галина Фесюк

ПП "Демократичний Альянс"

 

12.07.2014 - 21:07 Породіллі благодійниці

Одного разу розповім своєму сину,що колись, давним-давно, медицина в нашій країні була безкоштовна. Що були лікарі, які любили свою роботу по-справжньому, пишались нею  і допомагали всім хворим. Але, поступово все почалось змінюватись. Намагаючись віддячити за врятоване життя, люди стали одарювати лікарів цінними подарунками. Та з часом, люди подумали, що якщо заплатити наперед, то шансів вилікуватись в них стане набагато більше. Лікарям то сподобалось, проте згодом їм стало мало. Адже не кожен мав таку звичку - оплачувати безкоштовну медицину. От вони і придумали “благодійні внески”. Спочатку, медпрацівники сором’язливо просили допомогти медицині, якщо хворий мав таку змогу. Потім, як не дивно це звучить, “благодійний” внесок став обов’язковим у кожній медичній установі. Зараз, ми на принципово новому рівні. В лікарні розклеєні  от такі оголошення:

фото0145 ,

і медпрацівники кажуть, що благодійні внески - це обов’язок пацієнта, згідно Закону… залишається тільки незрозуміло, якого.

І я обов’язково розповім сину йому історію його появи на світ.

Наразі дуже модно домовлятись про пологи.

Я принципова в цьому питанні, і прагну позбутись корупційних схем і в цій сфері також. Отже, я не домовлялась з лікарями і поїхала в лікарню коли підійшов час. Про те, з ким я домовлялась, мене питали всі - медсестра і лікар в приймальному відділенні, акушерки і лікарі в патології, і навіть працівники реанімації. Реакція була різною - від відвертого здивування до повного розчарування.

Усвідомлюючи мою рішучість, мене оформили в патологію без зайвих питань. Але в патології, старша сестра, Яремчук Наталія Володимирівна, визвала до себе і повідомила, що згідно їх «Закону», я маю сплатити благодійний внесок у розмірі 200 грн. ( мені не повезло, бо маю не житомирську прописку. Житомирянки мали сплатити 100грн.) Коли я відмовилась, її обуренню не було меж. Вона змусила мене, писати заяву на ім’я головного лікаря Вусика Анатолія Івановича, про те, що я відмовляюсь платити БЛАГОДІЙНИЙ внесок. Цікаво - навіщо ця заява пану Вусику? Щоб підбити денну касу? А зробити це не важко. В патології близько 10-ти чьотирьохмістних палат. Деякі - одномісні, де благодійниці, звичайно мають платити більше. Багато породілль перебувають в патології не більше декількох годин, але свій внесок сплатити зобов’язані. Отже, якщо взяти приблизний підрахунок, то патологія заробляє близько 4000грн благодійних внесків щоденно, що становить 1 460 000 грн. щорічно.

Але це лише перша сходинка шляху породіллі у пологових будинках.

Наступна сходинка - це пологи. Згідно опитування 20-ти моїх знайомих, які народжували у 2013-2014 роках вартість домовленості з лікарем коливається від 500 до 2500 грн. Молодшому медперсоналу платять від 100 до 1000 грн.

Згідно відповідей на мої запити до ЦМЛ №1001

ми можемо легко підрахувати скільки вдячності від породілль отримують медпрацівники. За основу берем середнє значення “вдячності” лікарю - 1000 грн. Отже, 3679 пологів – це по 108 000 грн. на рік, на кожного з 17 лікарів.

 

Та попереду, ще третя сходинка. Виявляється всі палати в післяпологовому відділенні платні. Коштують від 150 грн. до 1000 за 3 дні перебування. Моя палата була №25. Отже, якщо візьмемо за основу сплату за кожну палату 500 грн. за 3 доби, можна підрахувати, що післяпологове відділення заробляє близько 1 520 000грн. на рік.

Та ще й за всі ліки ти сплачуєш сам, безкоштовно лікують лише своїх.

Якби кошти породілль насправді витрачали би на лікування, наприклад, хворих дітей - уявіть, на скільки щасливих родин в Україні стало би більше?

І, найгіршим є те, що справа не лише у розбещених нами лікарях. Справа у кожному з нас. У нашій свідомості. Навіть найзавзятіші активісти, які прагнуть змінити країну не наважуються піти проти корупції у медицині, тому що коли мова іде про твоє здоров’я, або здоров’я твоєї дитини - гроші не рахують. Ми боїмося, що до нас будуть погано ставитись, якщо ми не заплатимо. І на превеликий жаль - це насправді так. Ми самі виростили покоління корисливих та бездушних медиків, для яких Клятва лікаря України - це просто слова.

Щиро шкода людей, у яких насправді немає грошей. До них ставляться як до непотребу. Скільки з них мучились від болю в коридорах, очікуючи безкоштовне знеболююче. Скільком так і не зробили без благодійного внеску безкоштовний знімок, який міг би врятувати життя…

Можливо, якщо хоч один з лікарів згадає, про що він присягав - це врятує хоч декілька хвилин людського життя.

 

Далі буде…

 

Галина Фесюк

20.05.2014 - 11:23 Спроба змінити свій світогляд

Прагнення змін є найбільш вагомим поштовхом то дії. Одна з причин виникненя такого бажання, коли просто не отримуєш задоволення від того, що тебе оточує. Коли ти знаєш, вмієш і можеш зробити щось краще. Є два шляхи для реалізації цього бажання. Перший - чекати, поки будь-хто змінить все навкруги саме так, як задовольнить тебе. Інший -  - самостійно ініціювати ці зміни.

Зазвичай, ми,  українці,  обираємо перший шлях. Нам важко повірити, що саме НАША дія може стати основою чогось значущого, а можливо навіть величного. Або що саме НАША бездіяльність може стати останньою краплею цілої низки подій. Ми вважаємо, що як самостійні суб’єкти ми нічого не варті. Ця позиція нав’язана у загальнонаціональному масштабі.

На щастя, її почав руйнувати Майдан. Саме Майдан, як загальноукраїнське явище зрушив з місця свідомість більшості українців.  Він змінив чи не кожного з нас. Він став «вітром змін». Готовність наших громадян змінюватись, прагнути і приймати зміни забезпечила появу низки громадських організацій та в рази збільшило соціальну активність українців. І я не стала винятком.

Прийшовши до громадської організації «Демократичний Альянс Жінок» я розривала шаблони оточуючих тим, що мені не платять там гроші. Навіть більше, що доводиться витрачати свої кошти задля суспільного блага, заради задоволення людей, яких ти навіть не знаєш.

Але мені це подобається. Подобається відчувати, що саме моя дія стане початком змін в оточуючих.Я хочу зробити наше місто кращим.

Ми, чотири жінки, перші в ГО «Демократичний Альянс Жінок» у Житомирі зібрались вперше близько місяця тому. Бюджет 0 грн. та мільйон ідей і неймовірне прагнення їх реалізувати стали фундаментом нашої діяльності.

Для перетворення мрій та прагнень в дію завжди потрібен невеличкий поштовх. В нагоді став День Матері, який в усьому світі святкують у другу неділю травня. Ми мали неймовірно мало часу для обговорення ідей та їх реалізацію. Громадська діяльність не звільняє жодну з нас від основної роботи, родинних обов’язків дружини, матері, дитини. І благородність мети не позбавляє нікого від створенних процедур організації свят, погодження з місцевою владою, пошуку спонсорів та просто однодумців. Але незважаючи ні на що - нам це вдалося!

В  цей не простий для країни час мало хто з небайдужих думає про веселощі та різноманітні святкування. Насправді, лише з достатньою кількістю позитивних емоцій ми будемо здатні адекватно боротись з негараздами. Українська культура дуже багата та різноманітна. Її популяризація, сімейного відпочинку, який може бути здоровим та веселим – ось головна мета нашого заходу.

Запропоновану нами ідею прийти в українських вишиванках підтримало чимало житомирян. Околиця парку просто вибухнула їх кольорами  - від маленьких дитячих сорочок до стриманих чоловічих та вишуканих і оригінальних жіночих.


Смачне  морозиво, українська музика, веселі аніматори, першокласні фотографи, чудовий перукар, різнобарвні кульки та яскраві дитячі малюнки на асфальті  зігрівали серця не тільки батьків та дітей, а навіть простих перехожих. Одним словом, свято вдалося на “УРА!”.

Ми, сучасні українські жінки, здатні до самовдосконалення та маємо неабиякий хист надихати та підтримувати оточуючих. Ми будемо творити для Вас, наші любі українці. Ми будемо вас підтримувати, наші любі чоловіки. Ми будемо вас оберігати, наші любі діточки, та шануватимемо Вас, наші рідні батьки.


Галина Фесюк,

ГО «Демократичний Альянс Жінок», м. Житомир

Весною житомиряни могли подати власний сценарій відео для участі у щорічному конкурсі концепцій відеороликів «Житомире! Я люблю тебе!». Організатором...
"Вже традиційно публікую фотознімки Житомира з квадрокоптера. Сьогодні на черзі вечірні світлини мікрорайону Хмільники: вул. Сурина гора, бульвар Польський,...