Андрей Соболев

блоги

26.12.2016 - 16:34 Дисципліна та патріотизм – запорука успішного виконання свого громадянського обов’язку.

Щоденно увага мільйонів українців прикута до війни на сході України, адже на захисті рідної землі стоять справжні патріоти – військовослужбовці Збройних сил України, які незважаючи на усі труднощі, залишаються вірними Військовій присязі та з честю виконують конституційний обов’язок по захисту незалежності та територіальної цілісності нашої держави.

Кожен військовослужбовець в зоні протистояння свідомо перебуває там та чітко знає, як діяти у тій чи іншій ситуації під час бойових дій. Всі – фахівці своєї справи.

Військові чітко відпрацьовують покладені на них обов’язки. Ніхто нікого не вмовляє виконати те чи інше завдання, всі працюють злагоджено, як єдиний організм. Всі люди свідомі, дисципліновані та розуміють серйозність ситуації. Кожен дотримується покладених на нього обов’язків та виконує накази командування.  Адже своєю помилкою він наражає на небезпеку увесь підрозділ.

Перебуваючи на першій лінії оборони, українські воїни, для яких честь, свобода і незалежність – далеко не порожні звуки, ціною свого життя сумлінно відстоюють соборність України.

07.09.2016 - 19:00 Щорічне паломництво хасидів до Умані

Злагода та стабільність сьогодні необхідна державі і відповідає інтересам загального добробуту. Актуальною у зв’язку цим залишається міжконфесійна сфера, в якій нескладно розпалити протиріччя, посіяти розбрат та нетерпимість. Та зерна нетерпимості принесуть вбивчі плоди.

Незважаючи на позитивний досвід, здобутий Україною за останні роки у сфері віросповідання та неабияке покращення іміджу на світовій арені, не все так спокійно у нашому домі. Окремі релігійні діячі, намагаючись підняти свій рейтинг, використовують заголовки, пов’язані з випадками вчинення безпідставної розправи над представниками «чужих» - чужих за кольором шкіри, за релігійними чи будь-якими іншими уявленнями. Радикально налаштовані особи релігійного світу не відмовляють собі в задоволенні негативно висловитись на рахунок хасидів, і добре, якщо все словами і закінчується.

І тому, напередодні святкування одного з найважливіших свят для іудеїв – нового року Рош-ха-Шана, у суспільстві виникає певна напруга, адже свято це невідривно пов’язане з багатим історією українським містом – Уманню, де знаходиться могила Раббі Нахмана із Брацлава, засновника брацлавського хасидизму.

 Всі євреї, які представляють течію хасидизму, вважають своїм обов'язком хоча б раз у житті побувати на могилі цадика Нахмана. Адже за їх віруваннями це зробить весь наступний рік надзвичайно щасливим. З 2010 року між Україною та Ізраїлем була підписана угода про взаємний безвізовий в'їзд до країни. Через це відвідати культове місце та принести трохи щастя в життя щороку приїздить все більша кількість паломників.

 В поточному році в м.Умань очікується приїзд до 20 тисяч хасидів, що, хоч і не є найбільшим числом відвідувачів за історію, проте створює певні проблеми, що стосуються забезпечення безпеки перебування представників хасидизму на території нашої держави.

Останні роки були сповнені трагедій на расовому та релігійному ґрунті. Люди – дивні істоти. Прагнуть миру й самі розпочинають війну. А потрібно ж так мало – просто трохи поваги. Коли ж ми нарешті знайдемо в собі сили заховати за куліси суспільного життя поняття «москаль», «хохол», «жид»  і зійтися на світовій сцені просто як люди, котрі знаходяться в однакових умовах?  Ми всі в одному човні, і куди випливемо – і чи допливемо взагалі – залежить лише від нас самих.

29.06.2016 - 11:27 Престиж професії військового!

«Батьківщину захищати» - так коротко можна сформулювати суть професії військового. Але діяльність людей в формі полягає не тільки в умілому володінні зброєю. Є цілком «мирні» військові: медики, юристи, перекладачі та журналісти. Дитяча мрія носити військову форму, відточуючи стройовий крок, може здійснитися і з призовом на строкову службу, і присвятивши кар'єрі військового все своє життя. Військових професій не багатьом менше, ніж цивільних. Щорічний випуск військових училищ з найрізноманітніших напрямків поповнює ряди кваліфікованих фахівців авіації, ракетних військ, морського флоту, десантних частин і військових музикантів. Отримують все більшого розвитку спеціальності, пов'язані з програмним забезпеченням, хоча лінгвісти, юристи, інженери теж не менш затребувані.

Вибір професій широкий і буває, що не так легко його зробити. Слід знати, що крім офіцерських погонів, випускник військового училища обов'язково отримує гідну спеціальність цивільної спрямованості, пільги. Переваги надаються військовим професіям льотчиків і моряків. Дуже популярними стали військові перекладачі, перед якими відкриваються найширші перспективи.

 

Військовий: перевагипрофесії

 Так як професія військового обмежена деякими можливостями, вона наділена державою деякими пільгами і доповненнями до прав. Десять років служби дають військовослужбовцю право на отримання житла. На пенсію - після 20 років служби, за «вислугою років». Члени сім'ї теж не забуті: дружина військового приймається на роботу з перевагою, відпустка може отримати в один час з чоловіком поза графіком, дитині - позачергової дитячий садок.

Найприємніша гарантія - зростання зарплати і її підвищення що в деякій мірі відрізняє від професії державної служби. Величина зарплати значно вище середньої зарплати по країні. Це забезпечує гідний рівень життя і можливість задоволення потреб.

У професії військового є небезпечні моменти, але вона безсумнівно є найбільш престижною і шанованою: охорона недоторканності рубежів нашої країни, мирної праці і життя простих громадян забезпечена саме військовими.

14.06.2016 - 16:17 Юрій Войціцький – ворог під маскою друга?

 1121

«Кілька тисяч українських націоналістів вийшли 1 січня на вулиці українських міст з факелами та гаслами щоб відзначити 107-му річницю з дня народження лідера ОУН Степана Бандери. Того Бандеру, якого поляки вважають одним із найбільших злочинців, червоні руки якого омиті польською кров`ю. Того Бандеру, якого націоналістично налаштовані українці сприймають як національного героя».

Таким абзацом Юрій Войціцький розпочинає свою статтю «Bandera wciaz bohaterem Ukrainy» («Бандера як і раніше герой України») розміщену  на інтернет-порталах «niezalezna.pl» та «Gazeta polska codziennie»:

http://niezalezna.pl/74563-bandera-wciaz-bohaterem-ukrainy, gpcodziennie.pl/46293-banderawciazbohateremukrainy.html#/VxSR7MTAGrU. У публікації Юрій Романович робить висновок, що проаналізувавши українську історію, він не взмозі знайти патріотичного національного героя на зразок польських Йозефа Пілсудського та Тадеуша Костшки. Стаття спричинила шквал агресії польських громадян в сторону України під час обговорення в коментарях до вказаної статті та подив українських громадян щодо такої неповаги Войціцького до України та її історії.

Не так давно, Юрій Войціцький спричинив нову хвилю непорозумінь між дружніми народами внаслідок гострих коментарів та шквалу критики в адрес директора українського Інституту національної пам’яті Володимира В`ятровича з приводу перенесення запланованого заходу з встановлення меморіальної дошки двом польським партизанам-«_амо піару_ам» у м. Старокостянтинові Хмельницької області. Мотивацією такого рішення передував факт встановлення участі у 1943 р. Вацлава Копісто (1911-1993), майора Армії Крайової у боях з підрозділами УПА на Волині та Леонарда Зуб-Здановича (1912- 1982) у каральних акціях проти представників українського цивільного населення міста Замостя та його околиць.  Разом з тим, Юрій Романович не розібравшись навіть у мотивах такого рішення, зухвало роздавав радикальні коментарі з приводу вказаної ситуації польським журналістам: http://www.rp.pl/Historia/302159843-Kolejny-spor-o-historie-miedzy-Polska-a-Ukraina.html. Наслідком цього стало активне підхоплення проблематики польською пресою та її роздмухування до небаченого масштабу.

На даний момент новий конфлікт за участі Юрія Романовича назріває у м. Житомирі, де місцеві етнічні поляки протестують проти перейменування центральної вулиці _ам. С. Бандери та посилаючись на підтримку Войціцького мають намір організувати справжнє «пекло» місцевій владі.

Одночасно, у публікації «Polprawda jest gorsha niz klamstwo» (Gazeta Polska Codziennie від 20.05.2016 року: http://gpcodziennie.pl/50741-polprawdajestgorszanizklamstwo.html#.V1VtEXbcDFx), Юрій Романович намагається цинічно звинуватити українців та перших осіб держави у неповноті висвітлення теми жертв політичних репресій щодо етнічних поляків у 1930-х роках, посилаючись на сумнівні архівні дослідження невідомого походження.

Чому будь-яка проблематика, яку можна безконфліктним способом вирішити шляхом узгоджених спільних та мирних дій перетворюється для Юрія Романовича у черговий «цирк» сумнівного _амо піару?    

Станом на сьогоднішній день, український та польський народ подолали етап примирення та пробачення і перейшли до етапу міцної дружби, взаємної підтримки та стратегічного партнерства. Окремі аспекти трагічних сторінок українсько-польської історії продовжують розглядатися  науковцями та істориками в рамках конференцій, з’їздів, різноманітних публікацій. Разом з тим, це відбувається в рамках аргументованих фактів та, однозначно, без мети конфронтації між українською та польською націями. 

Виникає логічне запитання  - навіщо громадянину України, нехай і польського походження, патріоту своєї держави, яким себе вважає пан Войціцький поливату брудом своїх співгромадян, розпалювати ворожнечу між добросусідськими народами та радикально налаштовувати окремі групи спільнот?

 

   

Сотні житомирян разом з родинами 22 січня прийшли на урочисті заходи з нагоди Дня Соборності України. "Живий ланцюг" з'єднав вулицю Михайлівську та майдан...
У центрі Житомира та на його околицях височіють дзвіниці храмів. Собори, церкви і каплички, а ще монастирі та костели  міста опинилися у об'єктиві фотографа...