Руслан Коцюбинський

блоги

07.02.2012 - 14:22 Видалено

Видалено

26.01.2012 - 17:11 Переламай хребет продажному сьогоденню.

7-го жовтня 2011 року сьома сесія міської ради була зірвана штурмом, про що повідомив пресу міський голова Володимир Дебой під час брифінгу.

Я виступив перед громадою на сходинках міської ради та наголосив на тому, що досить махати прапорами, настав час діяти, закликав унеможливити прийняття рішення про вирубку плодового саду. Та першим увійшов разом із людьми до сесійної зали. Розгнівані та обурені намірами знищення чи не останнього зеленого куточка Житомира, ми, зламавши опір муніципальної міліції, потрапили до сесійної зали, заполонили задушливе її повітря чистим подихом народовладдя та оточили міського голову. Він залишився сам на сам із захисниками ботанічного саду. Ні опозиція, ні члени виконкому, ні заступники не забажали заступитись за нього та спілкуватись із людьми. А що ж опозиція? Вона навіть не спромоглась запропонувати людям присісти, враховуючи, що частина людей є похилого віку та інваліди.  

Відбулось пряме народовладдя, люди висловили свою думку щодо збереження ботанічного саду. По суті, це були громадські слухання. А зараз на часі референдум, в який необхідно винести питання про недовіру та розпуск міської ради, а також збереження ботанічного саду та ліквідації заводу із оцинковки металу. Це повинно стати останньою крапкою для продажних депутатів.

24-го жовтня 2011 року я чекаю на тебе під стінами Житомирської міської ради. Лише разом ми переламаємо хребет продажному сьогоденню.

 

13.12.2011 - 13:23 Ціна Житомирської свободи.

Остання сесія Житомирської міської ради має всі шанси потрапити до підручників з політології, як приклад боягузтва та продажності опозиції. Дійові особи: Житомирські партійні організації Фронту Змін, ВО Батьківщина та ВО Свобода. Ціна питання: припинити політичні репресії та придбати автомобіль міському голові. Також ми не повинні упускати той факт, що напередодні, опозиція разом із владою відпочивала в Карпатах, що зрештою викликало праведний гнів серед громади, яку сьогодні з кожним днем грабують підвищенням тарифів, невиплатою заробітних плат.

 Що ж насправді відбулось під час славнозвісної сьомої сесії шостого скликання Житомирської міської ради? Опозиція звернулась з вимогою про припинення політичних репресій. На перший погляд все очевидно та вірно. Але ось тут як з мішка вилазить шило. Вони заявляють : «Сьогодні стало абсолютно очевидним, що влада веде війну з власним народом, який не хоче жити під диктатом новоявлених хазяїв. Нинішня влада є чужою українському народу». І саме в цей час вони в нашу фактично порожню народну кишеню пхають свої руки, щоб дістати 600 тисяч гривень на придбання авто міському голові, який є одним із тих, проти кого вони виступають. Кульмінація наступає під час голосування. Відбувся такий собі бартер: ми - опозиція, вам -авто з кишені громади, а ви нас не репресуйте.

 Міський голова Житомира публічно оголошує : «Я вдячний депутатам за розуміння»Народ в черговий раз ганебно обдурили, навіть поглумилися. То за кого вони нас мають? Лідери опозиції в буцегарнях або на допитах. В цей же час в Житомирі тече звичайне комфортне життя для опозиції. Вони й далі продовжують ходити по фешенебельних ресторанах і кафе розповідаючи нам, що не помітили за що голосували. Дана ситуація ще раз доводить - у нас немає опозиції, є зажерливі чиновники та депутати, які виконують замовлення або здійснюють такий собі бартер та гру в опозицію і є звичайні прості мешканці, якім небайдужа доля власної вулиці, міста, країни. Таких людей з кожним днем стає все більше й більше. І одного прекрасного дня вони прийдуть до цієї влади, постукають у їх кабінети і тоді доведеться відповідати. Відповідати за знищення історичних та культурних пам'яток, за мовчазну згоду польській експансії нашого міста, за знищення рекреаційних зон... Сьогодні ті, хто так палко нам розповідає про здобутки і гарні речі про опозицію мають затямити - бути в опозиції - це бути з даною владою, а більшість житомирян на іншому боці.

29.09.2011 - 20:54 Коли свято перетворюється на гендель.

10 вересня цього року у Коростені в черговий раз відбувся Фестиваль дерунів. З нетерпінням чекав на нього. І, звичайно ж, завітав на привітну землю Коростеня. Завітав не вперше, оскільки обожнюю цю страву та колорит пов’язаний з проведенням цього фестивалю.

  Нажаль, основним враженням, яке залишив у мене цьогорічний фестиваль, стало розчарування. Справа в тому, що коли чекаєш свята, яке відбувається щорічно, сподіваєшся на щось краще ніж у минулому, або, хоча б, повторення минулорічного. Цього не сталось. Щоправда, приємно кинувся у очі яскравий український колорит свята. Людей у національному вбранні помітно побільшало. Одягнуті у вишиванки гості свята дарували оточуючим усю кольорову палітру. Та це аж ніяк не можна віднести до заслуг організаторів.

  Отож, до мінорних ноток…Мене, як  кухаря за спеціальністю, неприємно вразила вузькість меню фестивалю. Я нарахував усього п’ять видів дерунів, що для заходу, який має продемонструвати різноманіття, недопустимо. Цінова ж «палітра» була набагато ширшою. Розумію, що організатори та торгуючі учасники керувалися зрозумілим прагненням заробити. Але ж не можна з кулінарного фестивалю робити апофеоз смакового «ширпотрєба». Ціна має відповідати спектру послуг та широті вибору. Якщо вже робити з фестивалю комерційно успішний захід, то потрібно проводити його щораз краще, вдосконалюватися. Нажаль, цього прагнення не помітно. Зрозуміло, що людина, яка вперше потрапила на Свято Деруна, можливо не помітить таких деталей. Але як бути з постійними гостями свята?

  Не робить честі деяким господарям свята їх аж занадто нетверезий стан, який часто-густо впадав у вічі. Я розумію, що святковий настрій та передчуття майбутнього прибутку є підставою для радості. Але ж потрібно й міру знати. Тим більше, що ти презентуєш старовинний та славний Коростень перед гостями.

  Як патріот Полісся та України та як кухар, вважаю, що майбутнє Фестивалю дерунів та подібних до нього заходів у постійному вдосконаленні та презентації різноманіття та якості на противагу ширвжитковій кількості. Альтернативою такому шляху є лише тупик та занепад, чого б особисто мені не хотілося б.

 «У своєму відео ми хотіли показати Житомир таким яким він є, людей, які працюють щодня», – пояснює Сергій Омельчук, автор відео «Місто звичайних...
  Близько 30 видів та підвидів екзотичних і ексклюзивних тваринок на території понад 600 кв.м. – це контактний зоопарк «Multizoo» у Житомирі, що...